6

Розділ 6

Максим

І що це було? — здивовано запитав себе Максим, коли Олена, ледь помітно посміхнувшись, залишила його будинок. Шлейф її парфумів, важкий і водночас загадковий, все ще лоскотав ніздрі, залишаючи за собою відчуття недосказаності. Здавалося, що навіть повітря в кімнаті змінилося, стало більш густим, насиченим, як перед грозою.

Він пройшовся по кімнаті, намагаючись знайти раціональне пояснення тому, що щойно сталося. Олена. Красива, багата, впевнена у собі жінка, яка звикла керувати не тільки своїм життям, а й життями інших. Навіщо їй знадобився він, Максим, колишній актор у якого на її думку  купа проблем? І ще з такою дивною пропозицією…

"Стосунки за гроші," — повторив він її слова, іронічно посміхнувшись. Здавалося, вона вимовила це так, ніби пропонувала йому взяти участь у бізнес-угоді, де емоції не грали жодної ролі.

Максим сів на диван, намагаючись зібрати думки до купи. Але скласти пазл не вдавалося. В голові крутилися образи: її холодний погляд, що пронизував, мов лезо, і водночас щось у її голосі, у ледь помітному тремтінні пальців, натякало на те, що все це — лише маска. Маска, за якою ховається щось значно глибше.

Олена, безумовно, красива дівчина. Її краса була незаперечною, але в її очах було більше холоду, ніж у Північно-льодовитому океані. Це був той погляд, який одночасно захоплював і відштовхував, змушував замислитись: що ж приховує ця жінка за своєю холодною маскою?

Здається, вона згадувала, що посередницею у цій дивній справі виступила Дарина. Дарина... Це ім’я викликало у Максима змішані почуття. Її звички втручатися у чужі справи завжди були його головним роздратуванням. Але цього разу її участь виглядала не просто нав’язливою, а майже підозрілою.

"Що за гру вона затіяла?" — подумав Максим, швидко набираючи номер Дарини. Вона завжди відповідала з тим самим легким запізненням, ніби навмисно, щоб дати зрозуміти, що вона контролює ситуацію. Такі як вона ніколи не змінюються.

— Привіт, Максиме, — почув він добре знайомий голос.

Максим завмер. Невже Дарина й досі зберігає його номер телефону? Дивно. Після свого раптового одруження вона обірвала всі зв'язки з минулим, зникнувши з його життя, як тінь на заході сонця. І ось тепер її голос, такий знайомий, але водночас відчужений, знову лунає у слухавці.

— Привіт, Даро, — відповів він, ледь стримуючи сарказм, згадавши, що саме так звертався до неї раніше.

Вона мовчала мить, ніби перевіряючи, як звучить це старе прізвисько після стількох років.

— Кхм… ти, мабуть, подзвонив не для того, щоб згадувати минуле, — нарешті відповіла вона, її голос звучав рівно, без емоцій.

— Що за гру ти затіяла? — почав він різко. — І чому якась Олена приходить до мене без попередження? Чому вона вважає, що може купити мене?

Дарина засміялася тихо, майже знущально.

— Купити? Олена? Ох, Максиме, ти навіть не уявляєш, наскільки ти далекий від правди.

— Далекий від правди? — він стиснув телефон, відчуваючи, як його терпіння починає танути. — То поясни! Що це за спектакль?

— Ти завжди був таким нетерплячим, — зітхнула вона. — Послухай, Олена не така проста, як здається. І якщо вона прийшла до тебе, це означає, що ти їй потрібен. Допоможи їй. 

— Потрібен? Дарина, вона запропонувала мені "угоду"! Я не продаю себе, якщо ти раптом забула!

— Максиме, — голос Дарини став різкішим. — Ти маєш зрозуміти одну річ: це не про гроші. Це про щось значно більше.

— Тоді поясни, про що саме, — наполягав він.

— Не можу. Просто повір мені на слово, — Дарина раптом змінила тон, її голос став майже благаючим, чого Максим ніколи раніше не чув від неї.

— Одного разу я вже зробив щось подібне і шкодую до тепер, — відповів він холодно. Його голос був сповнений розчарування, яке накопичувалося роками.

На тому кінці слухавки запанувала тиша. Здавалося, Дарина на мить замислилася, але потім заговорила знову:

— Погодься на пропозицію Олени. Це все, про що я прошу тебе.

Максим засміявся, але в його сміху не було нічого веселого.

— Погодитися? Дарина, ти ж знаєш мене. Я ніколи не роблю те, чого не розумію. А ця історія виглядає, як дешевий трюк.

— Це не трюк, Максиме, — відповіла вона майже пошепки. — Це важливо. І я знаю, ти мене ненавидиш, але… Просто довірся мені цього разу.

— Чому я маю тобі довіряти? Ти ж навіть не можеш пояснити, чому я повинен це зробити!

— Вибач, — перервала вона, уникаючи його запитання. — Мені час завершувати розмову. Чоловік кличе.

Максим почув короткий сигнал відбою і подивився на телефон. Її останні слова залишили у нього гіркий присмак. Вона завжди так робила — зникала у найважливіший момент, залишаючи його з питаннями, на які не було відповідей.

Він знову почув у голові її слова: «Погодься на пропозицію Олени». Що за гра? Що ховається за цими натяками?

У кімнаті запанувала тривожна тиша. Максим відчував, як невидимі нитки поступово обвивають його, втягуючи у щось значно більше, ніж він міг собі уявити.

Олена Жарська. Хто ти? — Максим дивився у стелю, намагаючись зрозуміти, що за жінка увірвалася в його життя з такою дивною пропозицією. Якщо він нічого про неї не знає, то в мережі точно щось знайдеться.

Відкривши браузер, він швидко набрав у пошуку: «Олена Жарська». Серед численних посилань на світські новини та інтерв’ю його увагу привернула одна стаття.

«Олена Павлівна Жарська — 25 років, водолій, власниця модельного бізнесу, який створила сама у 2015 році. Захоплюється спортом, любить подорожувати. 

Далі було ще цікавіше.

Її бренд одягу визнаний одним із найуспішніших у країні.

 Очікується, що весілля Олени Жарської та Олександра Бабія стане подією року».

Максим уважно вчитувався у кожне слово, поки не помітив деталь, яка змусила його серце пропустити удар. Весілля. Вже цієї суботи.

Він відкинувся на спинку крісла, намагаючись осмислити прочитане. Що це означає? Чому жінка, яка готується до весілля, приходить до нього з такою дивною пропозицією?