Розділ 20. Кров більше не тече даремно

 Ліс стояв неприродно тихим — ні шелесту, ні тріску. Ліра йшла знайомою стежкою назад у поселення після чергового виснажливого тренування, коли раптом земля під ногами затремтіла, а повітря стало густим, мов ожило.

— Що за…? — прошепотіла вона. Раптом її ноги зімкнулися в золотих нитках — магічні спіралі рвонули вгору, стягуючи руки, горло, груди, немов тягучі ланцюги з живої енергії. Магічна пастка, складна, древня і спрямована саме на неї — так просто не вибратися з цих оков.

— Ну нарешті, — пролунав знайомий голос. —  З-за дерева вийшла Арія. Її погляд був уже не м’яким — холодним, зміїним, сповненим старої образи й хворобливої жадоби.

— Ти ніколи не мала отримати це, — прошепотіла вона, торкаючись сяючої нитки. — Ти тут лише місяць, а вже всі носять тебе на руках. Старійшина… Терен… навіть Кайл… — Ліра стиснула зуби, намагаючись прорвати закляття, але воно стискалось сильніше.

— Навіщо ти це робиш?

— Бо я заслуговую на владу. Я — дочка Майри, я була визнана з дитинства. Але з твоєю появою — усе змінилося. Мені довелося шукати тих, хто цінує мої… здібності. Вона усміхнулася тонко, божевільно. — Орден Чорного Серця знає, як оцінити талант.

 Ліра здригнулася. — Ти… проміняєш свою сім’ю на владу?! Зрадниця! — прокричала Ліра

— Не називай мене так! — Арія різко замахнулася магічним батогом, і він обпік Ліру вогняною смугою.

— Я просто вибрала той бік, який переможе і де будуть раді моїм вмінням. Арія стискала золоті нитки все дужче і дужче, намагаючись якомога швидше розправитись з конкуренткою. Ліра трималася з останніх сил, благаючи подумки про допомогу.

 Кайл відчував неспокій на за Ліру із самого ранку, тому перед її тренуванням, провів дівчину поглядом, намагаючись вгадати маршрут куди вона піде цього разу. Зазвичай вона поверталася в однаковий час, ближче до обіду, щоб встигнути переодягнутися та відпочити перед загальним збором. В поселенні була незмінна традиція — всі жителі сідають за довжелезний обідній стіл разом і починають трапезу. Це давало можливість мешканцям зблизитися, обговорити ключові події та зміцнити стосунки між жителями. Проте цього разу, щось було не так. Кайл помітив, що місце Ліри було порожнім, також була відсутня і Арія. Більшість вирішили, що дівчата відточують свої навики  разом і не захотіли переривати тренування. Та Кайл все ж вирішив перевірити, і пішов на пошуки. Його магія ледь тремтіла, ведучи його вперед — тепер він відчував Ліру так само виразно, як колись вона відчувала вогонь.

 Обходивши всі місця, де могли проходити тренування,  він нарешті побачив світіння пастки — зупинився і нестримно вигукнув — Ліра!

 Арія обернулась і посміхнулася. — Привіт, Кайле. Нарешті ти прийшов.

—  Що відбувається, що ти робиш з Лірою? Відійди від неї. — несамовито прокричав Кайл.

— Або що? — вона опустила голову набік. — Ти вдариш мене? Мене, яка постійно підтримувала тебе і вчила прийомам сили.

— Не маніпулюй. Тепер я розумію, що ти зробила. Ти здала поселення Ордену Чорного Серця. Але навіщо?! Тут твій дім, ти тут виросла, вони захищали тебе…

— Це не зрада, якщо ти робиш те, що мусиш, — її очі зблиснули й темні плями магії закружляли довкола. — Кайл… приєднайся до мене. Ми могли б керувати разом. Орден дасть нам силу, більшу ніж вся ця жалюгідна громада.

—  Думаєш я так легко повернусь туди, звідки ледь-ледь видерся? В мене не було вибору, я приєднався до Ордену через свого батька, а от ти маєш вибір і вибираєш не правильний варіант. Ти запропонувала те саме й Лірі? — хрипко запитав він.

— Ні. Їй пропонує сам Орден. Вона — їхня мета. А ти… ти просто шанс використовувати ситуацію.

Кайл примружився. — Ти не знаєш, з ким зв’язалась. Вони використають тебе і зітруть з лиця землі після того, коли ти станеш не потрібною.

— Я знаю більше, ніж ти можеш собі уявити. Я завжди хотіла бути з тим, хто прагне влади, але боялася власних бажань. Тепер все змінилося, Орден допоможе мені досягнути бажаного, ми можемо зробити це разом Кайле — я і ти. Будемо правити поселенням разом, запровадимо свої правила і свої закони.

 Він повільно підняв руку, ніби простягаючи її Арії і погоджуючись на її пропозицію. Про те за кілька секунд Кай різко підняв руку і застосував заклинання оборони. Хвиля світла вдарила Арію так, що її відкинуло в дерево. Вона ойкнула, і прикрила очі, злість на мить перетворилась на страх:

— Ти… ти не мав бути таким сильним, даремно я тебе лишила. Як би не твій батько, ти давно вже був би мертвим.

 Кайл з палаючим гнівом подивився на Арію, але мовчки розбив пастку навколо Ліри, і підхопив її на руки. — Пішли.

Він якомога швидше намагався дістатися до поселення з Лірою на руках. Але під ногами почала тремтіти земля,  а небо вкрилося вогняною хмарою. Розпочалась кривава Бійня, поселення палало. Стіна-бар’єр, створена старійшиною, була пробита зсередини — зрадницьким закляттям Арії. Мисливці виривалися з темряви хвилями — стріли, мечі, крики, вони застали мешканців зненацька. Перевертні билися до останнього, маги — до знемоги. Старійшина упала на коліна — її сила слабшала.

 Ліра вже прийшла до тями на руках у Кайла, вона одразу зрозуміла, що в них великі втрати і без неї їм не впоратись. Кайл обережно поставив дівчину на ноги, та попрямувала прямісінько в поселення.

— ЛІРО! — закричав Терен, пробиваючись до неї крізь ворогів. — Нам потрібна твоя магія! Ліра побачила, як один із мисливців проштрикує груди старого мага…,

як перевертень падає від вибуху темної сфери…,як осяяний чорним таємничий маг простягає руки, готуючи закляття, що здатне знищити все поселення.

 Аж раптом запанувала мертва тиша, навіть дихання зупинилося. Щось у ній — тріснуло, і прокинулось. Ліра вийшла вперед, полум'я з її долонь витікало, мов ріка з лави.

— Я не дозволю вам знищити мій дім, моїх братів та сестер. —  Вона підняла руки до неба. Магія рвонула вибухом, що тріснув повітря. Хвиля вогню прокотилася через поле — палюча, сліпуча, майже божественна. Мисливці почали падали один за одним. Темний маг закричав страшним голосом— і розсипався попелом. Стріла, що летіла в груди Терена, згоріла до того, як до нього доторкнулася. Сили Ліри знищили всіх ворогів навколо і ледь не знищила її саму, вона від безсилля впала на обвуглену землю і все стихло.