Розділ 18. Перший Удар

 Світанок був холодним і вогким — над землею клубився туман, мовби приховуючи щось небезпечне. Ліра витерла руки об плащ, ховаючи своє хвилювання. Сьогодні її вперше взяли на реальне чергування. Поруч стояв Терен, непорушний, спокійний, але з тією внутрішньою напругою, яка завжди передувала битві.

— Тримайся біля мене, — тихо кинув він. — І не геройствуй.

— Я не геройствую, — Ліра зиркнула на нього. — Я вчуся.

— Ти вчишся надто швидко, — пробурмотів він і відвернувся, щоб не видати усмішку.

 Звіддаля підійшли Кайл з Арією, їх також відправили на навчальне чергування поміж інших хранителів та перевертнів, адже Кайл повинен був довести свою вірність, а Арія вперше випробувати свої сили за межами поселення.  

— Я йтиму з вами, — сказала Ліра рівно.

— І правильно, — відповів Кайл, пильно дивлячись на Ліру— хочу тримати тебе в полі зору. Терен тільки скосив на нього очі й пирхнув.

 Туман ставав густішим, холод — пронизливим. Хранителі та перевертні розбрелися по всьому лісу парами по дві особи. Через кілька годин після чергування  Арія почала тремтіти від холоду:

— Все гаразд? — нахилився до неї Терен.

— Так… просто холодно. Не звикла.

Терен зітхнув, кинувши погляд на Кайла і Ліру. — Ми зупинимось на кілька хвилин, — сказав він стримано. — Їй так не дійти.

 Вони зробили привал біля великого камʼяного насипу, який  був мізерною частиною чи то храма, чи то стародавнього вівтаря . Проте для хранителів ця груда каміння служить зараз як захист від вітру та місцем відновлення сил під час нічних виходів.    

 Під час чергування заборонялось розводити багаття, а також користуватись магічним вогнем, адже це могло привернути увагу мисливців. Тому їм довелося задовольнитися тьмяним ледь-ледь помітним полумʼям від лампадок. Ліра та Кайл сіли один навпроти одного, Терен сів поруч із Арією і притягнув її до себе, накривши своїм плащем. Температура його тіла була вища за людську — від нього йшов жар, майже як від печі, Арія полегшено видихнула. В ту ж мить Кайл схрестив руки й відвів погляд, щелепи напружилися, Ліра ж… відчула, як в грудях піднімається неприємне, гаряче, неспокійне відчуття — ревнощі.

 Терен поглянув на неї і все зрозумів, його  очі промовляли: «Ти ж знаєш, я зробив це заради справи.» . Хоча всередині перевертеня переповнював тріумф, адже ревність Ліри до Арії означала, що вона все-таки щось відчуває до нього.

 На щастя для Ліри, привал тривав недовго. З глибини лісу долинув звук — не крик, не стукіт… а щось схоже на різкий, сухий шурхіт, коли багато ніг рухаються одночасно. Вони всі застигли, Терен жестом наказав погасити лампадки. Світло зникло, вони всі залишилися в темряві, чуючи лише власне серцебиття.

— Мисливці, — прошепотів Кайл.

Ліра відчула, як магія всередині неї стала гострою, наче лезо. Бій почався з раптового свисту. Перша стріла пролетіла просто над головою Ліри. Друга — зачепила дерево в метрі від Кайла. Терен миттєво перейшов у піввовчу форму: руки видовжилися й стали сильнішими, очі засвітилися жовтим, зуби загострилися.

—В різні сторони, негайно! — рикнув він і кинувся вперед. —  Мисливців було багато, значно більше, ніж вони очікували. Ліра нарахувала щонайменше дев’ять тіней, що рухалися швидко й злагоджено. Терен зайняв позицію нападаючого, Ліра приєдналася до нього, він був проти, але розумів, що не має часу на вмовляння, та  й одному буде набагато складніше втримати навалу. Кайл зайняв оборону, розуміючи, що його сили ледь вистачить, щоб не провалити позицію. А Арія…Вона стояла позаду, наче не боялася і не хотіла втручатися, це було дивно, аж надто дивно для доньки наставниці, яка мала відмінні магічні здібності для близького бою. Терен теж це помітив — у його очах промайнула мить здивування, але він не міг відволіктись.

 Ліра підняла руки, вогонь не просто слухався її — він рвався назовні, наче нестримний звір. Перша хвиля магії накрила найближчого мисливця, збивши його з ніг. Другий отримав вогняний удар у груди й відлетів назад.

— ЛІРО, ОБЕРЕЖНО! — крикнув Кайл. Вона навіть не почула — у вухах гул від сили. Полум’я виходило надто сильне, майже вибухове, не відчутне для неї, але небезпечне для інших.

 Терен дивився на неї з захопленням і… страхом. Вона була надпотужною. Мисливці відступили, злякані несподіваною силою. Але Ліра не зупинялась, її магія, щойно прокинута, хотіла більше — хотіла знищити загрозу до кінця. — ЛІРО! — знову крикнув Терен, вже схопивши її за зап’ястя. — Ти спалиш весь ліс! —  Його голос прорвав туман у її голові. Полум’я згасло, ніби хтось зірвав з неї покривало. Вона стояла, важко дихаючи, вся вогненна, очі світилися золотом.

 Коли тиша впала, Терен відпустив її руку й сказав таким тоном, який вона ніколи раніше не чула: — Якщо ти продовжиш так… ти станеш небезпечнішою, ніж ті, хто на нас полює. —  Ліра дивилась на нього, не розуміючи, чи то докір, чи страх, чи захоплення. Кайл підійшов ближче, але Арія залишилася позаду — холодна, майже відсторонена. І в Терена знову виникло дивне відчуття: щось із Арією було не так.

 Коли вони поверталися в поселення, туман розсіювався, але напруга — ні. Ліра йшла попереду, не чуючи ні Теренових слів, ні Кайлового занепокоєного дихання. У голові прокручувалася сцена битви  та нестримне бажання вивільнити всю силу. На думку спадало лише одне: Страх…, не за себе, а за те, ким вона стає.