Глава 11.1

Весілля було скромним — на ньому були присутні лише найближчі родичі та друзі, і відбулося воно через тиждень після випускного, спекотного літнього дня, коли улюблені нареченою тигрові лілії тільки-но зацвітали і в усіх палісадниках палало їхнє помаранчеве вогнище, ніби знаменуючи, що минуле — знищено.

Не буде більше Влада, не буде школи, не буде цього міста… Хіба що з матір’ю було шкода розлучатися, але після тієї грандіозної сварки, яка сталася, коли Альбіна Сергіївна дізналася, що донька зв’язалася з колишнім нареченим сестри, стосунки добряче зіпсувалися, і їхати було легко. Мати кричала, що Лія чинить підло, що на чужому нещасті нічого доброго не вийде, що не в грошах щастя, та інші дурниці… Та якщо навіть забути про те, що Віктор зустрічався з тіткою, — він загалом не подобався Альбіні Сергіївні. Вона бачила його наскрізь — як одразу сказала дочці — і погрожувала, що на весілля навіть не прийде. Згодом, коли переконалася, що Лія налаштована серйозно, і що реєстрація все-таки відбудеться, погодилася бути присутньою — за два тижні до самої церемонії.

Тітка їй не пробачила. Ні, справа була не у Вікторі й не у великому її коханні до нього. Валерія ніколи Орлова не любила, про що заявила одразу ж, коли Лія спробувала поговорити з нею по телефону про ситуацію, що склалася, але, попри всю свою байдужість, була ображена й розлючена. Переконати її, довести, що ніякого роману за її спиною Лія не заводила, не вдалося. Тітка кинула слухавку, не бажаючи вислуховувати пояснення, мовивши наостанок, щоб про неї забули і більше не згадували ніколи в житті.

Це було боляче. Але Лія розуміла, що сама на місці тітки вчинила б так само. Пробачити й зрозуміти в цій ситуації буде складно. Але дівчина сподівалася, що час згладить ці сварки, і одного дня вони з Лерою посміються над образами.

Головне — Лія нарешті поїде з цього проклятого міста, яке здавалося їй болотом, що засмоктує в трясовину сірих буднів. Дівчині хотілося блищати в столиці. Віктор був з Дніпра, і дівчина здивувалася, що обрав він таки Київ. Про причини переїзду Віктор надто багато не розповідав, старанно оминаючи цю тему, але якось проговорився, що цей будинок, куди вони заїдуть, належав його батькові, якого не стало кілька років тому. Причина смерті була банальна — бандитські розбірки, чоловіка знайшли повішеним, але в самогубство ніхто не вірив, хоча довести протилежне так і не змогли. Відтоді Орлов і намагався вести бізнес чесно, бо його не вабила перспектива закінчити життя в річці з кулею в голові. На щастя, часи анархії та беззаконня відходили в минуле, і вже цілком можна було заробляти «чисті» гроші.

І сидячи в білій машині поруч зі своїм красивим і цинічним нареченим, який жадібно поглядав на неї, змушуючи червоніти, Лія намагалася звикнути до думки, що у неї починається нове життя. Її сукня була з атласу, довга і вузька, на відміну від гротескних пишних кринолінів, які увійшли в моду. Лія не хотіла прикрашати його штучними кричущими каменями, бантиками чи блискітками, і тому мала вельми незвичний вигляд порівняно з іншими нареченими — силует сукні трохи розширювалася донизу, нагадуючи хвіст русалки, сяяли річкові перли біля горловини, шовкові дрібні троянди плелися по спідниці. Жодних шлейфів, пишних буфів чи комірців, жодних корсетів, усипаних стразами, схожими то на шматки скла, то на кришталеві деталі старовинної люстри. Ніякої фати. Лише квіткова композиція у вигляді вінка та довгі витончені рукавички.

Віктор оцінив її смак і поглядав на неї вельми схвально. Чомусь у їхніх стосунках Лії весь час доводилося підлаштовуватися — але вона розуміла, що виходить заміж за заможну, статусну людину, за того, чия дружина має виглядати відповідно. І вона розуміла, що це весілля — лише початок. Набагато страшніше буде там, у столиці, серед бізнес-партнерів Орлова та їхніх пафосних багатих дружин. Уже зараз Віктор подарував їй прикраси із золота та натуральних каменів, і вона розуміла — біжутерія та звичні сукні-штанці-футболки залишаться в минулому. Перед весіллям Віктор провів ревізію її гардеробу і мовчки дав грошей на його оновлення, попросивши, втім, не надто старатися, бо в Києві на них чекатиме стиліст, який вирішить це питання.

Чи раділа Лія цим змінам у житті? Звичайно. Ось тільки серце нило, і раз у раз хотілося плакати, коли вона згадувала, як дивився на неї Влад, коли вона йшла від нього. Але хіба могла вона залишитися з цим бандитом? Хіба могла вона відмовитися від шансу змінити своє життя на краще?

Ось, щоправда, у ліжку Віктор виявився не надто ніжним, і Лія ледь витримала ту ніч, коли Орлов все ж наполіг на близькості — на щастя, більше можливості залишитися наодинці у них поки що не було. Весільні клопоти та сварки з матір’ю, іспити та випускний — Лія чіплялася за будь-який привід, аби тільки не залишатися з нареченим наодинці.

Чи було їй страшно, коли вона їхала на реєстрацію шлюбу? Звичайно. Адже більше не буде приводів для відмови.

І коли вона виходила з машини, то краєм ока побачила Влада — він стояв, спершись на свій мотоцикл, і немигаючим поглядом дивився на неї. Ніхто не звернув уваги на хлопця — цього дня було не одне весілля, і біля РАГСу збиралися гості наступної пари. Лія ж, побачивши Архонова, здригнулася і ледь не впала, заплутавшись у довгій сукні. Опустила очі, щоб не бачити осудливого крижаного погляду, і вчепилася в лікоть нареченого.

— Що сталося? — занепокоєно прошепотів той.

— Я просто хвилююся, — так само тихо відповіла вона, відчуваючи, як ноги зрадницьки тремтять, а живіт скрутило від страху.

А раптом Архонов приїхав зі зброєю? А раптом він кинеться на Віктора? А раптом він все зіпсує? А раптом… раптом вона сама все зіпсує?.. Викине зараз ці ідіотські квіти — вона любить лілії, а Віктор привіз червоні троянди, які не пасують до її сукні… Раптом сяде на мотоцикл Влада і поїде з ним далеко-далеко…