Глава 7.2

— Ти все ще ображена? — Архонов простяг червону троянду на довгому стеблі і спробував обійняти Лію.

Вона спритно ухилилася і вдала, що не помітила квітку, — хоча, безумовно, було дуже приємно. Але образа була сильнішою. Здавалося, що Влад соромиться її, якщо нікуди не бере із собою. Адже їй дуже хотілося потрапити до того кола, де він обертається, познайомитися з людьми, які заправляють у їхньому місті. Хотілося ходити до розкішних ресторанів, хотілося брати участь у презентаціях, які влаштовує шеф Архонова. Носити гарні сукні та показувати всім — це її хлопець!

Чому ж Влад похмуро відмовчується чи міняє тему розмови, варто їй запитати про те, що ж він робить зараз на своїй дивній посаді? З одного боку, радіти треба, що він хоч щось розповів, з іншого — неприємно, що він залишає стосунки з Лією в таємниці.

А раптом у нього хтось є? Яка-небудь довгонога модель із золотистою від салонної засмаги шкірою? І ревнощі поїдом їли Лію, і дівчині здавалося, що Влад відмовився зайнятись з нею коханням саме з цієї причини.

— Я не ображена, — холодно відповіла вона і пішла геть, сподіваючись, що Влад кинеться слідом. Ідіотський, дитячий вчинок, і вже йдучи, відчуваючи спиною пильний погляд Архонова, Лія шкодувала про це. Її запальність часто ставала на перешкоді, вона спочатку діяла, а потім вже думала про наслідки.

Озирнутися не дозволяла гордість, тому коли її схопили і перекинули через плече, Лія злякано скрикнула, але зраділа. Звісно, стримано, намагаючись не показувати. Навіть удала, що їй неприємно.

— Відпусти мене! — Вона легенько стукнула кулачком по спині Влада, але він мовчки поніс її у бік своєї вулиці. Вона ж знову удавано заметушилась, ніби хоче вирватись та втекти, і згодом завмерла, намагаючись стримати посмішку, — приємно, коли тебе так викрадають.

Архонов доніс її досить швидко, таке відчуття, що й не захекався! Зняв із плеча, притуливши до паркану, не звертаючи уваги на фальшиву спробу втекти, лише спритно схопив за руку. Втім, він, напевно, розумів, що це все — лише гра, і нікуди йти Лія насправді не збирається.

Відчинивши ворота, Влад втяг її у двір, поспішно зачинив хвіртку, і не встигла дівчина схаменутися, як він уже зривав з неї куртку і светр, притиснувши до стіни коридору на своїй половині будинку. Розу він, здається, викинув дорогою, і Ліє стало шкода, що вона втратила квітку. Але тільки-но Влад почав цілувати її, як вона забула і про троянду, і про причину сварки.

Лію ніби охопив вогонь, і вона відчула дивне поколювання внизу живота, а Влад шепотів їй якісь дурниці і продовжував спритно і вміло роздягати — здається, пройшла всього хвилина, і дівчина з подивом зрозуміла, що стоїть у шифоньєра повністю оголена.

Влад, чортихнувшись, згадав про незачинені двері і поспішно провернув ключ, потім схопив Лію на руки і доніс до ліжка. Потонувши в перині, вона ледь не задихнулася від збудження, коли він торкнувся її.

— Тихо, тихо, — пробурмотів він, коли Лія сіпнулася, спробувавши вирватися.

Влад стиснув її стегна, підтягуючи ближче до краю ліжка, вона затремтіла, забилася в його руках, соромлячись того, що відбувається, — ще минулого разу, коли він намагався її так цілувати, Лія відчувала дивне збентеження. Але задоволення захлеснуло її штормовою хвилею, накрило, несучи в якийсь новий, невідомий раніше світ. Минулого разу вона майже не відчувала цього всього, бо надто живими були спогади про дотики чужого чоловіка, а зараз, коли минув час і Віктор здавався страшним сном, все було інакше.

Сильніше. Гостріше.

І вона вигнулась назустріч губам Влада, а потім упіймала в дзеркалі відображення ліжка і всього, що на ньому відбувалося, — і її наче струмом пронизало. Виявилося, що спостерігати за переплетеними тілами у дзеркальному лабіринті дуже збуджуюче. Вона — така тонка, світловолоса, і він — потужний, смаглявий, чорнявий. Такі різні.

Влад відірвався від неї, підвівши голову.

— Роздягнеш мене? — спитав хрипко.

Лія кивнула і перекинула ноги на один бік, потім ковзнула на килим, вставши, як і Влад, навколішки. Тремтячими руками стягнула з нього светр і футболку, допомогла розстебнути пояс, потім поклала хлопця і повільно стягнула з нього джинси та білизну. Милуючись накачаними м'язами, прикусила губу, навіть не здогадуючись, як спокусливо виглядає, зігнувшись, наче кішка. Граційно осідлала Влада. Від цих повільних спокусливих рухів сильно потягнуло внизу живота, і Лія ледве стримала крик, коли її пронизав дивний солодкий біль.

— Тобі добре зі мною? — спитав Влад, торкаючись її ніби всюди одночасно.

— А тобі? — Вона трохи відхилилася назад. Здається, вона готова йти до кінця. І це збуджує ще сильніше.

— Ще б пак. Така солодка... моя дівчинка... — Він пестив її, хижо посміхаючись при цьому. Очі його стали туманними, втратили звичний вираз.

— Я хочу тебе... — Вона нахилилася, перекинувши довге волосся на груди. Подумалося із розчаруванням — він так і не сказав, що любить її.

Влад намотав на руку її локони, притягнув Лію ще ближче. Поцілував довго та пристрасно.

— Я теж... Але поки що рано... Я хочу, щоб ти не боялася близькості з чоловіком.

— Чому ти думаєш, що я боюся? — скинулася вона.

— Не ображайся... але це відчувається. Нічого, все ще буде... в тебе попереду ціле життя, мала.