Токсичні люди - майстри гірких вистав,
Їх кожен крок - це біль, обман.
Вони ласкаві, поки ти зручний,
Та варто впасти - ти для них чужий.
Вони в коханні душать почуття,
Перетворивши ніжність в забуття.
Слова красиві ллють, немов вино,
А потім серце топчуть все одно.
Сьогодні люблять - завтра вже клянуть,
Спочатку гріють, потім в спину б’ють.
Для них любов - це влада і контроль,
Де твоя радість перетворюється в біль.
Вони ревниві, гострі, мов ножі,
Шукають в кожнім слові міражі.
Тебе ламають тихо, без причин,
Щоб ти жив тільки від їхніх годин.
Вони принижують і змушують мовчать,
Щоб ти не смів ні жити, ні кричать.
Від їхніх слів холоне навіть кров,
Бо в їхніх душах не живе любов.
Їм треба влада, слабкість і страхи,
Вони майстерно плутають шляхи.
Ти віддаєш їм серце до кінця,
А в відповідь - лиш лід замість лиця.
Такі люди нищать все,
І поруч з ними серце не живе.
Вони - як буря, темрява і дим,
Що робить світ безбарвним і пустим.
Та треба мати силу відійти,
Щоб себе справжнього у попелі знайти.
Бо там, де токсичність - там любові нема,
Лиш біль, що душу випалює до дна.
Відредаговано: 24.04.2026