Серце, яке тримають нитки неба

Без сил

Нудить від тривоги - клубком підступає пітьма,
І думки без упину стискають мене, як тюрма.
Хочеться спати й не чути, як тіло кричить,
І плакати нишком, поки серце болюче мовчить.

Все валиться з рук - я не в силі нічого тримать,
І навіть свій подих стає надто важко приймать.
У грудях стискає, і холод повзе по спині,
Я гублюсь у собі, наче в темній, бездонній стіні.

Без підтримки стою - і всередині тріскає все,
Без розуміння цей стан мене тихо й невпинно несе.
І кожна хвилина повзе, наче липкий туман,
Де думки і відчуття перетворюються в шрам.

Viktoriia Turner

Подобається

#981 в Різне
#146 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 24.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись