Серце, яке тримають нитки неба

Колір весни у душі

А, може, я з часів, де інша мода –
Де доброта ще в честі, не в ціні,
Де душі світлі, серце – чиста вода,
А наміри ясні й прості?

Можливо, з місця я, де біль не знають,
Де слово «честь» не просто звук,
Де ролі й масок люди не вдягають,
І другом може стати кожен друг.

А, може, й справді, я з чужої сфери –
Де в небі мир, де завжди синь ясна,
Де ціннішає душа, а не кар’єра,
І кожен сон – кольоровий, як весна.

Де дітям є і тато, і матуся,
Де дім, і затишок, і рідний сміх,
Де вірність панує і дружба не здається,
І зради, сліз, обману – навіть слід.

Не розумію я цей світ бурхливий,
Де вічний бій і хитрість без кінця.
Кажуть, плям багато на світанні,
Та це все зовні – всередині світить краса.

Очищення душі – дорога справжня,
Її пройти неважко – лиш би зміг.
Змінитись можна в будь-який момент,
Й знайти те, що колись упустив.

Я хочу, щоб світ став тепліший,
Щоб сяяли серця і очі знов,
Щоб люди стали трішки добрішими,
І у чудеса знову вірили й любов.

Viktoriia Turner

Подобається

#564 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 26.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись