Серце, яке тримають нитки неба

Гірка сповідь

Ти мене ніколи не любив,
В серці оселилась правда гірка.
Час зо мною просто ти губив,
Відкладав почуття до завтра.

Ти мене ніколи не жалів,
Мораль в тобі – лиш маска мила.
Ти для тіла утіх собі хотів,
А про душу? Душа не важлива.

Ти мене ніколи не питав,
Що я хочу, про що мрію.
Тільки рани глибше роздирав,
Спостерігав, як я тихо згораю.

Ти мене ніколи не прощав,
За дрібні, непотрібні сварки.
І частенько просто мовчав,
Не даруючи навіть краплі ласки.

Ти мене ніколи не хотів
Слухати уважно, без печалі.
Ти в собі чуйність загубив,
І тиснув на педалі далі.

Ти мене ніколи не любив,
Розум кричить у болю і тривозі.
Ти в собі людяність убив,
Й жив безчесно, безбожно в злості.

Viktoriia Turner

Подобається

#564 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 26.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись