Серце, яке тримають нитки неба

Загибель солдата

Відлуння бою чути знову,
І знову крики у пітьмі,
Мій друг загинув, наче слово,
Що вирвав вітер із весни.

Його очей я пам’ятаю блиск,
Його сміх, як спів ранковий,
Та залишився тільки тиск,
І біль від втрати, що жорстокий.

Політиків байдужих ігри,
Кого їм шкода в цій війні?
Вони сидять в своїх палацах,
А ми вмираємо одні.

Наші життя – монети малі,
В руках у тих, хто не відчує
Ні страху, ні любові, ні жалю,
Тих, хто війною керує.

Мій однокласник (Андрійку) де ти зараз?
В яких краях тебе знайду?
Чи бачу знову я твій образ,
Коли самотньо в темну ніч іду?

Це все лише марні потуги,
Бажання влади і зОлота блиск,
А ми — прості солдати й друзі,
Лиш боремось за правди диск.

Спочивай в мирі, друже милий,
Твій голос в серці не затих,
Війна, вона лиш забирає,
Та пам’ять, що залишив при житті - ТИ!

Viktoriia Turner

Подобається

#564 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 26.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись