Серце, яке тримають нитки неба

Рідний дім - вже чужий

Колись в дитинстві я жила мріями,
Чекала вечорів, коли батьки
Додому з праці повертались з надіями,
І дім ставав теплішим від руки.

Терпкі хвилини довгого чекання
Тепер солодким спогадом цвітуть,
Як двері відчинялися – й зітхання
Моїм надіям крила надають.

А тепер я далеко за кордоном,
І рідний дім, немов чужий,
Та в серці тихий сум за рідним домом
Мені дорогу до коренів зорить.

І батько з матір’ю тепер чекають,
Коли приїду я, хоча б на мить,
І кожен раз вуста мої шепочуть:
«Пробачте за те, що рідко бачимось».

В думках я повертаюсь до оселі,
Де кожен куточок пам’ятає нас,
І знаю я, що десь у тиші й ночі
Моє чекання в вас не згасне враз.

Бо я тепер мандрую світом дальнім,
І все рідше додому приїжджаю,
Та серце моє поруч з вами, рідні,
Щодня у думках вас обіймаю.

Viktoriia Turner

Подобається

#564 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 26.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись