Ти пам’ятаєш, як двадцять мені було?
Як щастя в очах моїх тихо цвіло?
Я просто любила тебе до нестями,
І вірила: вік проведем під небесами.
Я ніжною стала, вірнішою з днів у день,
Хотіла готувати тобі вечерю, лишень.
Ти був моїм першим, єдиним й одним,
Ти був тим, кого кликала серцем своїм.
А знаєш, тепер уже тридцять мені,
І щось захололо глибоко в душі.
Мрії ті впали, розбились в уламки,
І я стала злою - з потрісканої крамки.
Ти першим загнав у спину свій ніж,
Ти першим зробив із довіри мій хиж.
Ти кинув мене, так брудно пішов,
А я об стіну билась, глушила свою кров.
І дурість мою відірвало в ту мить,
Ванільні фантазії змило умить.
В голові пінилось все без упину…
Та я забула тебе, мов недобру хвилину.
Ти пам’ятаєш, як юною я була,
І як тебе щиро всім серцем кохала?
Я просто тебе любила без міри й умов,
А ти мою душу в петлю затягнув знов.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
