Серце, яке тримають нитки неба

Мов хвилі у прибій

Злились, мов хвилі у прибій,
В обіймах – щастя без вагання.
Нам не потрібен зайвий бій,
Лише політ, жагуче злиття, зітхання.

У ритмі подихів – єднання,
Сердець відлуння – мов струна.
І тиша – мов освідчення в коханні,
Де тільки ми, і більш — німа весна.

Слова зникають, лиш дотик живе,
Танок тілесний – пристрасне мовчання.
Весь світ у тьмі вже нас не зове,
Бо ми самі творим це небо й сяйво зрання.

За шибкою зорі шепочуть сни,
І ніч, мов свідок, ніжно обіймає.
У цім всесвітнім вальсі без війни
Кохання вічне з нами розцвітає.

Viktoriia Turner

Подобається

#564 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 26.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись