Серце, яке тримають нитки неба

Вогонь і граніт

Між ними різниця — усього сім літ, 
Вона — як вогонь, а він — як граніт. 
Вона хоче волі, повітря, життя, 
А він лиш питає: «Де ти й чия?» 
 
Вона після праці — на каву, на сміх, 
А він вже в тривозі, у ревнощах зник. 
«Я ж тобі вірна, не бійся дарма!» — 
А він: «Повернись, вже пізня пора!» 
 
Вона не кричить, та терпить не раз, 
А він все питає, мов судить щораз. 
Вона в трубці — грім, англійська — як бій, 
А він губить сенс, наче впав у той стрій. 
 
Нарешті втомилась — кладе вже дзвінок, 
А він як шалений — знов дзвонить, штурмок. 
Любов — не допит, не страх, не ланцюг, 
А віра, що тихо стирає недуг. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше