Серце, яке тримають нитки неба

У серці твоїм живий

Не плач, матусенько, сльози не лий, 
Я знаю, як сильно болить світ весь твій. 
Твій біль невимовний, як річка тече, 
Та серце моє ніколи не вмре. 
 
Я бачу твій розпач, чую твій стогін, 
Душа моя плаче від цих перепон. 
Боляче знати, що я причина сліз, 
Мов тисячі гострих у серці заліз. 
 
Я тут, де вже спокій, де немає боїв, 
Де чути лиш вітер і тихий мій спів. 
За тебе, за правду, за рідний наш край, 
Просив я в молитві: «Не зрадь, не віддай!» 
 
Нехай тебе біль той не рве на шматки, 
Бо волю здобули мої юні роки. 
Я поряд, як подих, як зоря вгорі, 
Я з тобою завжди, і в щасті, й в журбі. 
 
Не плач, матусенько, я в твоїм серці живий, 
Наш зв'язок ніколи не стане чужий. 
Я в кожному слові, у раннім світанні, 
У вітрі, що шепче тобі у мовчанні. 
 
Ти сильна, я знаю, ти зможеш усе, 
Моя Україна – крізь біль проросте. 
Запам'ятай мене, як квітку в росі, 
І віру в майбутнє неси у красі. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше