Серце, яке тримають нитки неба

Останній танець

Мовчання між нами — гучніше слів,
У ньому — зітхання, у ньому — гнів.
Торкання — як спроба забути біль,
А серце кричить: "Ти вже не мій".

Ми крутимось вальсом — у прірву вниз,
У погляді — втрачений теплий зміст.
Усе, що тримало — вже не трима,
Любов розчинилась, немов зима.

Я бачу в очах — все іде на спад,
Ми більше не "ми", не вперед, а назад.
Цей танець — останній, немов рубіж,
І спогад про нас — як забутий вірш.

Я більше не стану тримать твоїх снів,
Бо ти не залишив мені ні слів.
І навіть цей крок, що зроблю назад —
Це вибір свободи, а не образ.

Viktoriia Turner

Подобається

#564 в Різне
#35 в Поезія

У тексті є: віра в себе, біль душі, зрада та кохання

Відредаговано: 26.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись