28. Нова подруга

Вперше за тридцять років Георг ступив на землю Міжсвіття. Вони прибули в замок у Вінорі, де жила його донька Іра з Даріо та маленькою Ланою.

Ліда ніколи ще не була в Міжсвітті, за останні два місяці після весілля, їм прийшлося вносити багато змін в життя Екраїни. Королева Кришталю ( бабуся) передала їм багато технологій, які в майбутньому принесуть процвітання та збільшення добробуту населення Екраїни, багато молодих магів і магинь було відправлено на навчання до Кришталю.

Вони вже двічі були в гостях у батьків в Ла-Зуріка, разом з Айдаром та Охо і Петрою. Життя налогджувалося.

І от зараз вони з'явилися серед тронної зали у Вінорі, де вже їх чекали рідні. Самперед Георг обійняв свою маму, потім брата. А вже в кінці свою улюблену доню Іринимів та внучку Лану, привітався з Даріо, своїм старим товаришем, а зараз зятем.

Їх поселили в чудові апартаменти та довго не дали насолодитися наодинці, бо всі хотіли поговорити, є про що згадати.

Велика альтанка посеред парку, в тіні столітніх дерев, чекала дорогих гостей. Круглий стіл закладений різними стравами та напоями зустрів їх ароматом смаженого м'яса та вина.

Даріо ніс на руках Лану,  а Іра йшла поряд - вони були щасливі, це читалося на їхніх обличчях. Присіли на маленькі диванчики, які були навколо столу. Лана шукала Ліду очима, а коли знайшла протягнула до неї руки, що дуже здивувало батьків. Їх заспокоїв Георг:

• Не переживайте, це звична реакція на Ліду. На неї так всі діти реагують. Нехай Ланочка побуде трохи на руках в Ліди.

Лана посміхалася до Ліди, тягнулася до її срібного волосся, та пробувала доторкнутися до її очей. Ліда огорнула дівчинку магією наче ковдрою і вона заснула в неї на руках, Ліда начарувала невеличку дитячу люльку, яка погойдувалася в повітрі поряд з Даріо та Ірою та перемістила спляче дитя в неї.

• Я ж казала, що в Ліди дивна магія, - сказала Іра до Даріо, - я такої нігде не зустрічала. Але нашій донечці вона сподобалася.

Вони провели за столом десь зо три години, спільні  спогади, за сотні років було про що згадати. А після дівчата пішли прогулятися територією замку та поговорити без чоловіків.

Тільки обігнули замок, як перед ними з'явився Бог.

• Маю до вас одну справу, Іра я знаю, що ти постійно шукаєш в моїх словах підвох, та цього разу все дуже просто. Я хочу вас познайомити з однією дівчиною, вам буде цікаво, бо вона з України.
• А де ж вона? - Іра оглянулася по сторонах.
• Вона не тут, але я вас перенесу. Не переживайте, ваші рідні навіть не помітять вашої відсутності.

І більше він нічого не сказав, а вже за мить вони з Ірою стояли на полі іринимів, та це були не їхні квіти, бо вони були із сапфіром і ніби з білого золота. Дівчата оглянулися в пошуках дівчини та побачили вже знайомий їм такий же білий будинок , що стояв посеред саду. Вони рушили через поле іринимів до будинку та вже за хвилин десять стояли посеред подвір'я.

З будинку виглянула дівчина, вона вийшла до них назустріч.

• Доброго дня, а як ви сюди потрапили?- запитала вона.
• Нас сюди перенесли. А це в тебе Іриними з сапфіром? - запитала Ліда.
• Так, а ви знаєте ці квіти? - дівчина здивувалася.
• Так у мене ростуть срібні Іриними з діамантами, а в Іри - золоті з смарагдами - відповіла знову їй Ліда.
• Іра? - дівчина здивувалася почутому імені - ви з України?
• Так, я з Мелітополя, а Іра з Хмельницького.
• Невже, а я з Кам'янця-Подільського. Я - Ніна. - вона так зраділа цій зустрічі, - ходіть в будинок, я запрошую вас.

У будинку розмістилися в затишній вітальні, Ніна як справжня українка відразу почала пригощати. Запропонувала каву, чай солодощі.

• Отже ти Іра, а тебе як звати?- вона звернулася до Ліди.
• А я Ліда.
• Яке щастя, що я в цьому світі не одна така. - защебетала Ніна.
• Що допекли маги і магині? - запитала Ліда.
• Ще й як, я таких пихатих і самозакоханих ніколи не зустрічала.
• Уявляю, - додала Іра., - та в наших силах поставити їх на місце, не на тих напали.
• Це точно, не бійся їх, а давай здачі, - підтримала Ірину позицію Ліда.
• Ти бойова, я бачу, - припустила мабуть Ніна
• А інакше не можна,  тут тебе з'їдять на сніданок і навіть не скривляться. Та це ні про що, раз ми тут, то тобі потрібна допомога. Давай розказуй, що в тебе сталося , - Ліда розуміла, що так просто Бог, би її сюди не відправив.
• А що розказувати?
• Ти не поспішай, ми з Лідою маємо багато часу. Розкажи від того місця, з якого на твою думку, почалася твоя історія, - Іра як завжди, робила це м'яко, а не так як Ліда, яка готова з порогу йти в бій., - поділися з нами, може коли розкажеш, то й вирішення проблеми знайдеться.

Вони випили по пару ковтків кави, з'їли по цукерці та приготувалися слухати. Ніна деякий час обдумувала мабуть з чого почати, а потім вилізла на диван з ногами, вмоситившись зручно і почала свою історію:

• Я Ніна Сердюк, і мені сорок сім років, - дівчата переглянулися, їй на вигляд не більше двадцяти п'яти років, а Ніна продовжила, - моя історія розпочалися два роки тому....

А далі історія продовжиться в книзі "Корпорація монстрів"Сапфірові гори". Не знаю чи цікаво вам, та все ж маю надію, що мої книги знайдуть свого читача.

З найкращими побажаннями, ваша Ярина Чорна.