26. Свято королівської крові

Не дивлячись на те що вони лягли спати майже під ранок, прийшлося вставати десь о сьомій ранку. Потрібно було готуватися до свята королівської крові. Так привикла до маєтку Охо, що навіть не хотіла ночувати в готелі, та на вечері було вирішено, що в Серебрію повернуться зранку через портал, бо з ними на свято піде Петра, Вета та Сава, які були на сьомому небі від щастя, коли вона їх запросила. Айдар не мав нічого проти гостей з Екраїни, тим більше, що угода про портали підписана і почне діяти відразу після свята.

Георг сидів вже зранку в кабінеті з Ерне, Айдаром і Охо, коли вона ввійшла він посадив її поруч, і на її радість, ніхто з них не замовк, а  далі продовжували обговорення. Ерне говорив:

• Я думаю, що тобі буде достатньо двадцяти тіней, щоб тримати все на контролі в палаці, вони вирахують всіх, хто мав відношення до таємних переходів через портали, думаю, що на цьому просто заробляли дуже великі гроші. Вони перевірять в кого різко зросли статки, і де ці статки зберігаються.
• Дякую, Ерне. Ти йдеш з нами? Таке свято як сьогодні буває дуже рідко, не часто в королівський рід вводять українку, та мабуть такого й ніколи не було. - Айдар говорив з ним на рівних, і його це не бентежило, мабуть для молодих королів так спілкуватися зручно, а потім він перевів погляд на неї та додав, - я коли дивлюся на Ліду, таке відчуття,що я знаю її все життя, що ж таке в тій Україні, що звідти приходять до нас найкращі та найчарівніші. Мабуть там місце таке, де народжуються такі дивовижні магині.

Його слова як мед , який в неї чарівний братик, хоч і не рідний. Вона сперлася на Георга, який прихилив її до себе та вдихав її аромат, заришившись в срібне волосся, її магія м'яко обволікла всіх присутніх, вони наче вдихнули свіжого повітря на повні груди і їхня магія відчула прилив сили. Чоловіки розправили плечі, вони ніби виросли, блиск в їхніх очах свідчив, що рівень їхньої магії зріс до максимальної величини. Вони дивилися на неї і ніяк не могли зрозуміти, як таке взагалі може бути. Охо, який на очах скинув років зо сто, не втримався і заговорив перший:

• Доню, ти що взяла просто так і збільшила наш магічний резерв? Я читав, що кришталеві принцеси могли таке робити, але ніколи не бачив.
• Ти дядьку, йди в дзеркало подивився, - загадково сказав Айдар  до нього, що бідний Охо зірвався з місця і полетів у вітальню до дзеркала.

Коли він повернувся з вітальні, розвів руками, слів не було, підхопив її на руки як маленьку дівчинку і закружляв по кабінету, в хлопці сміялися.

• В мене тепер є можливість одружитися на Петрі, а то я переживав, що виглядаю набагато старшим від неї. Ти моя зірочка, ти моя донечка, ти моє диво, - він був щасливий, і вона також, бо скільки добра названий тато зробив для неї, і це мінімум, що вона могла для нього зробити.

Поснідали в ресторані готелю і шумною компанією відправилися в портал, а звідти в палац до Айдара, де її вже чекали, щоб починати підготовку до свята. Петра з Ветою пішли з нею.

На дві години їх відвели в СПА, де вправні майстрині зробили з них нереальних красунь, вони хвилин десять стояли перед дзеркалом, розглядаючи себе. А потім їй принесли сукню.

Темно-синього кольору з срібною вишивкою та розсипом діамантів, на голову заклали корону з білого золота та діамантів, що виблискувала на фоні срібного волосся, яке розсипалося хвилею по плечах, а її діамантові очі світилися як зорі на нічному небі, вона світилася наче яскрава лампочка.

• Якби два місяці назад мені сказали, що ти будеш так виглядати, я б розсміялася. З кострубатого дівчиська, яке було більше схоже на хлопця чим на дівчину, ти перетворилася на нереальну красуню, - Петра розглядала її з усіх боків, вона не заздрила, а навпаки тішилася, потім обійняла та додала , - будь щаслива, дівчинко моя. Вето, а ти як думаєш?
• Я взагалі в шоці, Ліда перетворилися на красуню, я ніколи нічого подібного не бачила. І я бажаю тобі щастя, ти принцеса, і ти знаєш, що я тебе вже давно вважаю принцесою.
• Ви мене закидали компліментами, що я вся горю, тож ловіть мою магію, - і  знову її магія наче пелена обволікла дівчат, і за мить їхні сили зросли, а зовнішній вигляд змінився. Їхнє коротке волосся відросло і лягло хвилею на плечі, фігури стали стрункі , але з чарівними вигинами. Дівчата дивилися на себе в дзеркало, торкалися руками до себе, не вірячи віддзеркаленню.
• Ти, що прочитала наші потаємні бажання?- тільки й запитала Вета.
• Ні, це робить моя магія. Вона відшукує у вашій душі бажання чисті і наївні, які вам здаються не здійсненними, і перетворює їх на дійсність, - відповіла їм Ліда, яка сама нарешті зрозуміла, що то в неї за магія, вона вміє здійснювати бажання, як Святий Миколай.

Коли вони вийшли до очікуючих на них чоловіків, то потрібно було бачити їхні обличчя , здивування та шок від побаченого. Охо коли побачив Петру, то взагалі втратив дар мови, тільки не відривав від неї погляд, Сава поцілував Вету у всіх на очах, загорнув її в обійми, якби міг, та мабуть забрав зі свята. А Георг стояв наче зачарований, він цілував її очима, а обіймав магією.

Розпорядник свята подав знак і Охо взяв Ліду за ліву руку, а Айдар за праву та повели її всередину храму, де їх чекав жрець.

Храм був прикрашений живими квітами та ліхтарями, гості розсілися на лавки, та очікували таїнство введення в королівський рід україночки, магині-самоучки, служки з готелю.

Всі троє підійшли до ритуальної чаші, в якій була срібна вода. Жрець наніс на руку кожного з них знаки срібною фарбою, потім зніс свої руки до неба та промовив:

• Мати-богиня, Покрова нашого світу, дай нам знак, що ти чуєш нас, - він замовк і споглядав на небо, бо над ними не було даху а зіяв круглий отвір, через який було видно небо, здавалося, що нічого не відбувається, та через деякий час через отвір полилося світло до чаші із срібною водою, в храмі загомоніли, а жрець продовжив, - о пресвята, ти почула нас. Срібна вода визнає тільки спадкоємець роду, для цього ви повинні обмінятися своєю кров'ю, я зроблю надрізи на ваших руках і по черзі краплі крові мають впасти у срібну воду, вони у воді з'єднуються, після чого з води пролине магія та додасть на королівському дереві роду гілку. Готові?
• Так, - вимовили всі разом.