23. Неможливе - можливо

Ліда оглядалася навколо. Велика зала, схожа на танцювальну, великі вікна від підлоги до стелі, прозорі фіранки, стільці по під стінами, картини з пейзажами на стінах, об'ємні люстри на стелі, мармурова підлога. Раптово двері відчинилися і на порозі появився тато. Їхні погляди зустрілися, очі в яких готова потонути, а на них так зрадливо виступили сльози, і вона тихо прошепотіла:

• Тату. Татусю.

І слів більше не треба, тільки рідні обійми, поцілунки, сльози радості. Чуть не задушив в обіймах, а коли відпустив ще деякий час мовчки розглядав її, та нарешті промовив:

• Лідея, доню яке щастя бачити та обіймати тебе. Вже й не сподівалися, що колись зможемо зустрітися. Це диво.

• Тату, а мама де?

• Зараз прибіжить, вона вже отримала повідомлення, що ти тут. Але як же ти змінилася за ці три роки. Така красуня стала, наче намальована.

На порозі з'явилася мама, і вони пригорнулися одна до одної. Сльозами радості вмивалися, розглядали, цілували, обіймалися. 

• Мамо, ти така гарна, і ти і тато так виглядаєте  молодо. Ви ніби мої ровесники.

• Доню, а ти яка красуня. Я навіть уявити не могла, що ти такою станеш.  Неможу натішитися, що в нас випав шанс зустрітися. Я знала, що ти боєць, та уявити таке не могла. Так пішли у вітальню, немає в ногах правди. Там зараз серверують стіл для нас, я як почула, що ти будеш в нас, то відразу наказала закладати святковий стіл.

• Мамо, я мабуть не зможу тут довго бути. Я не спитала скільки в мене часу, бо все сталося дуже швидко.

Коли вийшли із зали, то потрапили у довжелезний коридор, в якому їх зустрічали кілька десятків людей  чи магів, всі склонили голови при  їхній появі, а тато сказав до них:

• Прошу вітати нашу доньку Лідею.

Поміж присутніх пішов тихий гомін та перешіптування  та ніхто не обізвався вголос. Нарешті до них вийшов мабуть хтось із найближчого оточення та вимовив привітальну річ:

• Ми раді вітати вас, ваша високість принцеса Лідея на нашій землі у величному королівстві Ла-Зурика. Я перший радник короля Арен, виражаю вам, ваша високість, свою щиру радість та шану Богам, за пред'явлене диво у вашій особі.

• І я вітаю всіх присутніх та дякую за виявлену люб'язність та Слава Богам, які дали мені можливість зустрітисяз батьками - відповіла всім Ліда.

Батько взяв її за руку та повів палацом, який був напрочуд прекрасним, світлим та затишним. Відчувалася мамина рука в оформленні  - просто та елегантно, водночас вишукано, але без показної пишності. Весь інтер'єр казав - ми дуже багаті, але не скажемо наскільки, мама завжди так робила в їхньому готелі, до них номери бронювали за рік до поселення.

Тато завів її в невелику вітальню, де був засервірований стіл на три персони. Вони присіли до столу і обслуга залишила їх самих. Та яке там їсти, їй хотілося набутися з ними, нарозмовлятися, на дивитися. Тільки коли втрачаєш близьких, розумієш, що час проведений разом - дорогоцінний.

• Розкажіть мені, як ви сюди потрапили та що це за місце, - в неї тисячі питань та дуже мало часу.

• Ми вже попрощалися з життям і не сподівалися, що зможемо переродитися. Та сталося диво - коли життя покидало наші тіла, з'явилася мати-богиня і перенесла нас у вимір Селестин. В королівство Ла-Зуріка, де король відмовився від трону та вирушив у подорож вимірами, він сильний маг крові, і може переміщатися між вимірами. І тато посів на трон, тепер він король Ла-Зуріки, а я королева - розповіла мама, а тато додав, -
• Ла-Зуріка це курорт в королівських масштабах, а ми ж на цьому зуби з'їли з мамою. І от за три роки ми з самого біднішого королівства у вимірі - стали найбагатшим, до нас хочуть потрапити з усіх куточків, навіть бувають гості з інших вимірів. Тільки от з нашого виміру шлях закритий, бо ми в ньому померли.

• Я ніяк не можу зрозуміти, як це померти в одному виміру, а жити в іншому. Мій наречений також помер в своєму вимірі, а в нашому живий, - вона це сказала, а батьки дуже здивувалася, коли почули про нареченого.

• Наречений? В тебе є наречений? Хто він? - питання посипалися від обидвох батьків.

• Він став імператором після вбивства попереднього імператора і зникнення їхньої доньки принцеси. Переміг ворогів, та об'єднав державу.

• Цікаво як, то він не з нашого виміру? - уточнила мама.

• Так він з Іриними, його вбили там.

• І він тепер також не може переміщатися в свій вимір?  - перепитав тато.

• Так, і в нього сьогодні народилася внучка, в доньки Іри.

• В мене взагалі картинка не складається , - мама не зрозуміла, що вона їм розказала, - ти говориш внучка, а доньку звати Іра? Скільки йому років, якщо донька Іра, то він також з України? А ти кажеш, що з Іриними?

• Так історія заплутана. Донька Іра, моя найкраща подруга, з України, а Георг з Іриними, я не знаю як так вийшло, що в нього донька на Землі, але саме вона допомогла мені переміститися в Екраїну.

• Куди перемістилася?

• Ну в Екраїну, це вимір так називається, в цьому вимірі три світи - Екраїна, Серебрія і Кришталь. А пішли ці світи з нашої України. Ви могли колись таке уявити?

• Стає все цікавіше і цікавіше ,- свої роздуми вголос озвучив тато., - а ти була  в Серебрії?

• Я звідти і перемістилася до вас.

• Ти ж казала, що перемістилася в Екраїну, а в Серебрію ти як попала? У них портали відкриті?

• Закриті, але я перейшла через Кришталеву печеру.

• Куди перейшла? - тато не міг нічого зрозуміти.

• До Охо, в його будинок.