22. Як стати бабусею Бога

Георг цілував її плечі , вона мабуть задрімала після польоту, надто складно привикати до себе нової. Коли ж ці зміни в її тілі завершаться?

• Ти не спиш, я це знаю. У тебе на спині світиться велика срібна буква "і", така як у мене. Твоє тіло звикне, я тобі допоможу. Ось поцілую в те місце де крила, ось тут,- і він пройшовся по її лопатках ніжним поцілунком, а потім ще раз і ще раз допоки з  неї не пролунав зрадливий стогін, а його голос не охрип, - ти моя,  не можу без тебе.

Коли проснулася,  то надворі вже був вечір, Георга поряд не було. Пішла у ванну, хотіла поглянути на свою спину, справді на ній світилася велика буква і з крапкою у вигляді корони. Крил не було. Хто вона? Що з нею? Ці питання мучать її кожен день, та відповіді на них немає. І взагалі як вона зрозуміла, що може літати? 

Оскільки відповіді не було, а шлунок озвався першим, то й направилася в сторону кухні   звідки було чутно голоси. 

• То все ж таки, ви знайшли Сану?- це був голос Георга.
• Ні, вона ніби крізь землю провалилася, - відповідав йому Охо, - ні її, ні Кети, ні Іви ми не знайшли.
• Це погано, вони мають постати перед правосуддям за переховування хижака, щоб для інших була наука. - додав Георг, та він відчув її присутність і оглянувся до дверей - Лідія, не стій під дверима, у нас від тебе немає секретів. Заходь, я тобі приготував вечерю, сам без магії.
• Як ти доню? Ти не припиняєш нас дивувати, знаєш, які вже з острахом очікую твої нові здібності.
• Я також тату, бо все це взагалі не вкладається в моїй голові. Та в мене немає вибору, окрім як пройти цей шлях, навіть якщо комусь це не до вподоби, - кинула вона камінь в город Георга,  а той лише стиснув губи та все ж промовчав.

Охо тихо про себе поржав,  бо інакше не назвеш вираз його фізіономії, яку він скорчив до Георга. 

Ліда сіла їсти, та тільки вкусила шматок хліба, як в голові закричала Петра:

• Ліда! Ліда!
• Чого ти кричиш? - запитала вона Петру, але чоловіки подумали мабуть , що вона до них звертається  і запитально на неї подивилися,  вона махнула їм рукою, показала ніби тримає невидимий телефон, - що сталося Петра, чого ти так кричиш?

Чоловіки настобурчили свої вуха, а Ліда почула, що хотіла сказати їй Петра:

• Іра не змогла до тебе достукатися,  тому я маю тобі повідомити.
• Що з Ірою? - насторожено запитала вона, а Георг прямо навис над нею, почувши ім'я доньки.
• Вона хотіла повідомити тобі, а через тебе імператору .
• Що повідомити імператору? - Георг побілів, ще хвилина і він готовий кричати її в вухо сам.
• Що він став дідом! Ліда а ти мабуть бабусею станеш раніше ніж мамою. Я вітаю вас. Я думаю ти зараз захочеш зв'язатися з нею. Поговоримо пізніше, мої вітання імператору.
• Дякую, Петра.  Поговоримо пізніше.

В голові затихло, Георг разом з Охо  насунулися на неї, а він не витримав і схвильовано запитав:

• Що з Ірою? Що в неї сталося? Ліда не тягни, кажи!
• Та чого ти гарчиш? Все добре, вітаю - ти дідусь!- Ліда засміялася.
• Що? Що ти сказала?
• Що я вітаю тебе, ти став дідусем. Чи ти не розумієш, що означає це слово?

Він присів на стілець, Охо подав йому склянку води, зробив кілька ковтків, а потім додав:

• А як же тепер? Як мені з нею поговорити хоча б?
• Зараз спробуємо, бо я мабуть спала, і вона не змогла зі мною зв'язатися, - відповіла йому, від чого в нього очі стали великими.
• Ти хочеш сказати,, що можеш ось так просто зв'язуватися з іншими виміром?
• Не знаю, але чому б не спробувати.
• То чого ти ще чекаєш? - ти дивись як він розкомандувався, та нехай , в нього є привід так гарячкували.

Вона присіла біля Георга на стілець, та подумки постукала до Іри, а потім в голос запитала:

• Іра? Іра ти мене чуєш? - в голові почула спокійний голос подруги.

• Добре чую, привіт пропажа.

• Ти стала мамою? Петра мені тільки що сказала.

• Так я стала мамою, а ти бабусею - вона сміялася в неї в голові, Георг сидів сам не свій, аж підскакував поряд.

• Можливо це скоро станеться, якщо твій батько мене зараз не задушить. То ти стала мамою?

• Так, я стала мамою - Іра спокійно наче зовсім поруч відповіла.

• Вітаю, Георг ти став дідусем - в нього на очі накотилися сльози, і він не втримався та закричав їй у вухо.

• Іринимко! Це правда, ти стала мамою? - і вона почула його схвильований голос, і відповіла їй.

• Ого, скажи нехай так не кричить, бо ти оглухнеш. Скажи, що я його також люблю.

• Іра каже, що вона тебе також любить, і просить не кричати,  вона тебе й так чудово чує.

• Доню, я вітаю тебе. Я тебе дуже люблю. А як назвала дівчинку? - о то виходить він знав,хто мав народитися. А Іра відповіла їй, щоб вона озвучила ім'я дитини.
• Лана, ми назвали нашу доньку Лана.

• Вони назвали доньку Ланою. Ти чуєш мене Георг, твою внучку звати Лана. - він дивився в її очі , наче там хотів побачити свою доньку, а потім взяв і обійняв її,  - Георг, ти задушиш мене. Іра твій батько обіймає тебе.
• Скоріш за все він обіймає тебе, бо я все чую. Та це не головне. Та зараз мушу попрощатися, в мене тут гість намалювався, прямо посеред палати, маю сказати йому  пару теплих слів. Завтра чекаю на твій дзвіночок. Бувайте, люблю вас. - і її голос стих в голові.

Вона ніжно поцілувала його у вуста, прихилала його голову до себе, тихо прошепотіла : 

• Вітаю, а ти ще такий нічого собі дідусь.

В кухні з'явився Айдар, він здивовано розглядав картину, яка постала перед його очима - Охо навислий над столом, Георг на грудях в неї.

• І що знову в нас сталося?  - запитав він у всіх.