20. Звідки ноги ростуть

• Пішли моя імператриця, покажемо хто тут господиня.

Зала ресторану була переповнена вщент, вільних місць не було, тільки столик імператора. Коли вони увійшли до зали, всі встали та поклонилися. Георг тримав Ліду за руку, йшовши поміж столів та гостей готелю. Їхні орнаменти сяяли, створювали навколо них золото-срібну ауру. Вечеряти не хотілося, замовили каву та салат. Ліда відчувала на собі десятки очей, хтось радів, а хтось ненавидів. Було не дуже приємно, та вона з гідністю тримала спину рівно та дивилася закоханими очима на Георга. Він же тримав її за руку, яку вона поклала на стіл, прихилився та запитав:

• Потанцюємо?
• Що цього разу будемо показувати?
• Бачату. Я запрошую тебе на бачату.
• Звідки ти знаєш,  що я вмію танцювати ?
• Це буде моїм секретом. Пішли, тільки це буде більш спокійніша версія бачати. Бо для присутніх твої рухи попереднього разу чуть не стали фатальними, та і я не хочу, щоб за моєю нареченою бігало пів вищого світу.

Він встав з-за столу, в залі залунали іспанські мотиви, Георг подав її руку та повів у танок від якого в неї закіпала кров. Їхні рухи наче жива вода, яка обтікає навколо неприступної гори, мить і гора перетворюється на гарячу магму, що стікає та заполонює все . Очі в очі, тіло до тіла, рука в руці. Коло за колом і повітря засвітилося золото-срібним орнаментом іринимів, які розквітали летіли до стелі, а тоді на зал падав смарагдово-діамантовий зорепад. Гості в залі сиділи наче заворожені, вся підлога була встелена смарагдами і діамантами. А Георг і Ліда розтанули в сяйві зорепаду. 

І знову він переніс її в апартаменти, не відпускав, а пристально дивився в її очі, так ніби побачив щось нове.

• Ти викликала Смарагдовий зорепад, ти хоч розумієш що це неможливо зробити звичайному магові?
• Ні, не розумію. Я багато чого не розумію в магії. Спробувала - вийшло, значить так можна,  а не вийшло - пробую ще, до поки не вийде, а якщо не можу, значить це мені не під силу.
• Тобто, ти просто пробуєш, навіть не задумуєшся над тим чи взагалі можливо?
• Так.
• Прожив шістсот років, щоб почути таке. Боже, як же я тебе люблю, диво ти моє срібне.

Він пригорнув її до себе,  зарився у волосся, взяв її обличчя в руки та пристрасно поцілував, а тоді відхилився і додав:

• Але танцювати ти не будеш ні з ким, окрім мене.
• А це чому ти так вирішив? Я не твоя власність.
• Коли ти торкаєшся мене під час танцю, то здається, що світ зупинився. Я перший раз, коли з тобою танцював на вечері присвяченому відкриттю ресторану, думав що моя реакція на тебе, була лише наслідком випитого алкоголю. На твій танець реагують навіть ті, що не танцюють. Я не дам нікому тебе запрошувати на танок, всі твої танці - мої.
• Хм, і як ти собі це уявляєш? Як ти збираєшся відгородити мене від усіх чоловіків? Закрити і не випускати?
• Навпаки, я буду з тобою кругом ходити. На всі бали, прийоми і тримати тебе за руку, і танцювати з тобою до упаду.
• Це якось дуже дивно, тобі буде не солодко, бо тобі прийдеться багато танцювати
• Так, всі танці, які ти захочеш, в зараз дай мені насолодитися тобою, бо твої танці запалили мою кров.

Іриними засіяли у кімнаті, розквітаючи навколо закоханих, даючи їм набутися разом.

Все було б прекрасно, якби не вбивства в Серебрії, і їм необхідно повернутися, але перед тим виконати свою обіцянку перед магами Екраїни - допомогти дітям впоратися з магічними проблемами.

Георг пішов попрацювати над інформацією, яку йому надіслав Ерне, а Ліда на рецепцію, щоб взяти листи від мешканців готелю . Листів було більше десяти, вона перебрала їх та посортувала по поверхах та взялася до роботи, так як і останнім часом починала з нижніх та піднімалася до верхніх. 

Десь на сьомому листі Ліда відчула щось погане, коли вона читала повідомлення, воно викликало якесь погане передчуття. Лист схожий на інші, батьки просять допомогти їхній донечці, яка дуже страждає.

Та таке враження, що це брехня. Їй стало страшно. Переселивши це почуття, вона відкрила двері в 308 номер. В номері було тихо, не відчувалося, що тут в когось є проблеми з магією, навпаки вона відчула дуже сильну та агресивну магію, яка линула із сусідньої кімнати. Вона підійшла до дитячого ліжечка та як і думала воно було пусте. Вирішила повернутися в печеру та з кімнати вилетів наче привид жахливий маг, його чорні очі наче плями на полотні, розтікалися по обличчю,  безволоса голова з якої стирчали шипи. З його чорних очей почала випромінюватися магія схожа  на каракатицю з її присосками, що мало на меті присосатися до неї, видовище наскільки моторошне, що аж мороз на шкірі виступав, це мабуть так вбивали в Серебрії. Ці присоски мабуть витягують з мага разом з магією і душу. Так, і тоді після смерті душа не переходить в інший вимір, ось чому всі так бояться мага-хижака.

Але його присоски втикнулися в невидиму стіну, яка відгородила її, як вони не намагався пробитися крізь неї - нічого не виходило. Тоді він змінив стратегію - сховав присоски та з його рук почали рости стальні нігті і він кинувся на неї, в її голові промайнула думка, що він зараз застрягне нігтями в повітрі, яке перетвориться навколо нього в густу прозору епоксидну смолу і буде схожий на жука, який застряг в смолі. І справді за мить повітря навколо хижака стало густим і він став нерухомо. В цей же час в номері з'явився Георг з Ерне, він відразу кинувся до неї та почав її оглядати.

• Зі мною все добре, - заспокоїла його Ліда.
• Він не поранив тебе? Тебе нічого не болить?- не вгамовувався Георг.
• Ти кажеш про цього жука? - Ліда  показала в сторону хижака, який виглядав як монумент.

Георг розвернувся до хижака, який не міг поворхнутися , він обійшов навколо нього, розглядаючи його з усіх сторін, а тоді запитав:

• Що ти з ним зробила?
• Запхнула в епоксидну смолу, ми в школі колись на уроках трудового навчання так заливали квіти, жучки, камінці. Мені чомусь здалося, що він теж жук.
• Перший раз бачу вживу маг-хижака. Їхньої справжнього вигляду не бачив ніхто, бо ті хто бачили - мертві. Таке побачити вживу, то можна померти від страху. Ерне забирайте його, нам з Лідою необхідно повернутися до Серебрії, та ми постараємося завтра ввечері повернутися назад. Але на всякий випадок закрийте його в капсулі, хоча я думаю, що він так і залишиться в такому вигляді, буде в тебе тепер піддослідним кроликом.
• Так, ваша величність. Це цікавий піддослідний, ми з магами маємо чим зайнятися тепер до ранку. - відповів Ерне.
• Ми можемо переміщатися, диво ти моє. Ти віднині жах для хижаків. Ніколи б таке на голову не прийшло. Полетіли, порадуємо твою родину.