19. В тихому болоті

Коли двері зникли, Ліда без роздумування  знову їх відкрила, але в маєток радника Рима. 

Рим сидів у кабінеті за столом та щось шукав в стародавній книзі, його дружина та донька Романа сиділа на дивані, заклавши на нього ноги. Вигляд у всіх був збентежений та заляканий. Романа гортала щось у телефоні, а дружина не зводила очей з радника. Сам же радник пихтів над книгою, з чола котився піт, але він не звертав на це уваги.

• Знайшов, слава Богу я знайшов. Тепер тільки опівночі зачитаю заклинання і ми будемо в безпеці, а доти маємо перебувати в цій кімнаті.
• Хто його випустив?- запитала вона.
• Сана. Ти ж бачила, що її вчора з котушок занесло, коли імператор обрав не Кету.
• А чому вона вирішила,  що він мав її обрати?
• Бо її Віктор запевнив в цьому.
• А чому ви не вбили його? Ви ж усіх запевнили, що його більше немає. Ти розумієш, що ви з братом зробили?
• Сана постійно просила за нього, запевняла, що він не становить загрози.
• Ви дурні, а ще радники короля. Ви переховували злочинця, вбивцю магів, хижака. Якщо король дізнається, він тебе засудить. Чим ти думав?
• Люба, а звідки король дізнається? Віктор мертвий, Сана ніколи не зізнається, бо її тоді також судитимуть, бо це ж вона його притягла з Екраїни.
• Хоч би це було так.
• Все буде добре, люба моя. Романа, доню, що ти мовчиш?
• Ден замучив вже мене. Я вже його кругом позаблоковувала, а він вже з інших номерів мені пише. Навіщо я вплуталася в цю історію, жила собі спокійно, ні ви вирішили, що я маю стати королевою. Ми з Кетою як розмінні монети. О він вже нас під ворітьми з тисячою троянд. Можна якось цей приворот зняти? Я не хочу все життя переховуватися від нього?
• Нехай стоїть, ми не покидаємо цю кімнату - зробив наголос на останньому слові радник.

Ліда закрила двері  та повернулася за стіл. Отримана інформація була шокуючою, у них під носом утримували хижака, який тепер десь поруч і ніхто не знає хто його наступна жертва.

Вона розглядала Айдара в якого на обличчі  було написано, що він в розпачі. Жив собі спокійно, тут з'явилася вона і все в його житті пішло шкереберть. Ліда навіть не зрозуміла як почала звинувачувати себе у всіх бідах Серебрії. Георг ніби відчув її стан, уважно подивився в її очі та сказав:

• Ліда, ти не винна. Навіть не думай себе звинувачувати.

Та цих його слів хватило , щоб вона як вжалена вискочила з будинку та побігла до озера, де на його березі дала волю сльозам. Почувши кроки за спиною, миттю витерла сльози та опустила ноги у срібну воду. Прийшов Георг, сів поруч та також опустив ноги у воду, взяв її за руку та ніжно поцілував.

• Ти не винна, ти просто відкрила всім очі, на те на що вони не хотіли звертати увагу. Айдар не звинувачує тебе, він звинувачує себе. Пішли в будинок, ти нам дуже потрібна.

Але  замість того щоб піднятися і піти, він пригорнув її до себе та ніжно поцілував у вуста, ніби смакуючи. Поцілував заплакані очі та долоні. А потім взяв на руки та поніс як цінність в будинок. Айдар розмовляв по телефону, Охо насторожено прислухався до розмови. Було зрозуміло одне - знову когось вбито. Ліда з Георгом присіли на дивані, бо Айдар розмістився за столом, розмовляв по телефону та щось писав на аркуші паперу.

• Філе, до всіх моїх радників пристав охорону, скоріш за все полювання йде саме на них. До зв'язку. - вимкнув Айдар телефон та на хвилину задумався, а потім повідомив - радника Рема та його сім'ю вбито, їх випив хижак.
• Але ж навіть півгодини не пройшло, як ми за ними спостерігали. Він же казав, що вони в безпеці - Ліда не могла повірити почутому.
• Романа вирішила поговорити з Деном, який стояв під ворітьми. Їх знайшли на купі троянд, і Дена також. Таємна служба була на місці за хвилин п'ять, та нікого врятувати не вдалося.- на одному подиху вимовив Айдар.
• Нам потрібно більше інформації про хижака, з почутого ми зрозуміли, що він потрапив в Серебрію з Екраїни і те що його знає Сана. Айдаре її потрібно ще раз допитати, - висловив свою думку Охо. - накажи Філу ще раз її допитати, але нехай викликає її не потрібно їхати до неї в маєток, це може бути небезпечно. Ліда а тебе прошу знайти нам інформацію про хижака, ти ж можеш начарувати все, що є в світах про таких магів, зроби це.
• Дайте мені трохи часу. - попросила у них. - і якщо можна залишіть мене одну.

Чоловіки покинули кабінет, а Ліда сіла за робочий стіл. Як начарувати те про що немає жодного уявлення? Хижак, маг, вбивця. Ні це все не те. Звідки взялися маги-хижаки і як їх знешкодити? А це вже краще. Отже мені потрібна історія магів-хижаків та способи їх знешкодження. Закрила очі, вперлася в спинку крісла і уявила велику бібліотеку, вона йшла рядами з полицями закладеними книгами, торкалася до обкладинок. Книги різні - великі, маленькі, товсті, тоненькі, нові, старі. Та її потрібна саме та книга, яка допоможе знайти рішення з цим магом. Книга відгукнулася сама, вона засвітилася фіолетовими кольором, Ліда потягнулася до неї та взяла до рук. Відкрила очі - книга була в неї в руках. 

Пішла з книгою до вітальні  де сиділи її чоловіки, простягнула книгу Охо. 

• Я в готель, бо вже два дні не була. А ви читайте, потім розповіси мені.
• Ти не боїшся? Може нехай Георг з тобою. Бо я вже не знаю звідки чекати лиха, - занепокоєння так і відчувалося в словах Охо.
• Нехай, Георг пішли зі мною, якщо татові так буде спокійніше, - на її слова відреагували всі. Охо з гордістю оглянув Айдара та Георга, піднявся з дивану та чмокнув її в щічку.

Вона вийшла з будинку та направилася в бік озера, Георг наздогнав її та по дорозі запитав: 

• Ліда, а чому ми прямуємо для озера, ми хіба не могли переміститися в маєток з будинку?
• Я хочу дещо перевірити, мені здається що це озеро, кришталева печера в готелі та велична печера в Кришталю пов'язані.
• Стоп, Ліда яка велична печера в Кришталю? Ти що і там була?
• Точно підтвердити неможу, можливо це був лише сон. Та сподіваюся, що це було насправді.
• Тебе не можна залишати навіть на хвилину, скільки ще таємниць я маю дізнатися про тебе?
• А скільки таємниць в тебе Георг? Я ж тебе зовсім не знаю, ти для мене як закрита книга. Добре, розувайся та заходи в озеро, буду перевіряти свою версію.