18. Смертельні таємниці

Дощовий ранок постукав у вікно спальні, Ліда встала, накинула на себе сорочку та вийшла під дощ. Ну що поробиш, вона обожнює дощ. Позаду почулися кроки, підійшов Георг і обійняв її пригорнувши до себе, поцілував у волосся.

• Доброго ранку, кохана! Я мріяв про такий ранок.
• Доброго ранку, я мріяла про це мабуть відколи тебе зустріла, ти моє життя.

Дощ падав на двох закоханих, оголював їхні душі і почуття, відкривав потаємні бажання та мрії. 

Сніданок для всіх начарувала, накрила стіл на вулиці, де після дощу стояв неймовірно свіжий аромат хвої та води. Першим з'явився Охо.

• Доброго ранку, доню.
• Доброго ранку, тату.- вона назвала його татом, так просто ніби робила це завжди, а для нього це було вперше. Охо розчулився від цього слова, обійняв її, цілуючи в маківку.
• Дякую, ніколи не думав, що це слово викличе в моїй душі скільки емоцій.

Прийшли Айдар з Георгом, було видно по них, що вони вже зранку занурилися в справи.

І схоже, що ці справи їх неабияк непокоять, бо вигляд у них був дуже стурбований, що ж такого могло статися за ніч?

• Що сталося? - запитав їх з порогу Охо.
• Радника Віктора знайшли мертвим в його кабінеті в моєму палаці десять хвилин тому, - відповів Айдар.
• Що? - хором перепитали Ліда і Охо.
• Те  що ви почули. Радника знайшли мертвим. Тому всі швидко снідають і в палац.

Ліда йшла до кабінету радника, трималася за руку Георга, коліна в неї трусилися. Навіть в Україні під час війни вона не бачила мерців, бо жила далеко від лінії фронту, а тут ще й вчора вона бачила його живим.

Перед кабінетом стояли охоронці, вони відчинили двері та впустили їх в середину. Ліда відразу побачила радника - він лежав посеред кабінету на підлозі, в тому ж костюмі,  що і ввечері тільки без краватки, його очі були відкриті та вони були чорні наче випалені, його щоки ніби втягнули всередину, а рот відкритий, хоча чомусь їй здалося що він ніби цілувався в засос. Жахлива картина.

В кабінет увійшло ще два маги, вони зігнулися над мерцем, щось прошепотіли, а потім провели над тілом кілька символів, щось обговорили тихо поміж себе. Встали , на столі відкрили книгу, яку принесли з собою, а тоді розвернулися до них та старший з них сказав:

• Це магічна смерть, його випив маг-хижак. Оживити чи визвати душу на допит неможливо. Смерть наступила приблизно чотири години тому. Це все що можемо сказати.
• Ви вільні, про цю смерть ніхто не повинен знати що мого особистого дозволу, чекаю клятву від вас.
• Клянуся мовчати .
• Клянуся мовчати.

І маги покинули кабінет, а вони гуртом перейшли в кабінет Айдара, де за хвилину до них увійшов голова таємної служби маг Філ, він був дуже стурбований.

• Ваша величність, ми опитали охоронців палацу та переглянули камери спостереження. Радник приїхав в палац сам на своєму автомобілі, він був п'яний та охорона його впустила і провела до кабінету, з кабінету він не виходив. Його знайшов  секретар о  восьмій годині ранку, коли зайшов до нього в кабінет. За цей час до нього ніхто не заходив і не виходив. Жодних сторонніх в палаці не було.
• Ти хочеш сказати, що він сам себе випив? - у Айдара аж скули ходили.
• Ваша величність, я вас розумію, я знаю, що це зробив маг-хижак, але як він увійшов і вийшов поки не зрозуміло. Ми перевірили чи немає в кабінеті таємних ходів  - там їх немає. Ми продовжуємо пошуки.
• Філе ти розумієш, що цей маг серед нас, всі в небезпеці, і звідки її чекати ми не знаємо. У тебе хоч якісь ниточки чи підозрювані є?
• Зараз мої підлеглі опитують рідних та тих, хто був на святі до кінця вечора. Охорону палацу посилено, до вас буде приставлено додаткових охоронців.
• Мені не потрібна більша охорона, я буду перебувати в маєтку, з якого досі дядько не зняв магічну заборону на вхід, ти ж знаєш, що цього заклинання не змогли зняти найсильніші маги всіх трьох світів. Краще спрямуй всі сили на пошуки хижака. Йди працюй.

В кабінеті панувала мертва тиша, кожен щось обдумав. Адже всі сподівання на швидку розв'язку із замовниками накрились мідним тазиком. Ліда шукала в своїй голові рішення та нічого путнього не приходило. Але одне точно, їм потрібно знайти місце про яке ніхто не знає, і це не маєток Охо. І лише одне місце приходить на думку - будинок за химерною горою. Але туди потрібно перенестися, а не їхати.

• А може через портал перейдемо до Екраїни? - запропонував Георг.
• А ти б покинув свій світ, якби сталося таке в тебе? Мовчиш. Вірно, ти б нікуди не тікав. Поки саме надійне місце це - маєток дядька, туди й перенесемося і звідти будемо керувати операцією. - відповів Айдар, та в неї вже був інший план.
• Є одне місце,до якого жоден маг не потрапить, який би сильний він не був, і це місце в Серебрії - звернулася до них Ліда.
• Ліда, ти жартуєш? Яке місце в Серебрії, я знаю тільки маєток дядька, де він встановив захист, який не змогли зняти найсильніші маги.
• Я вам розказую про місце, про яке знає лише один маг в Серебрії, але і він туди зайти не може.
• Ти зараз розказуєш про те як ти пройшла в гору?- запитав її Георг, а вона розвернула до нього голову.
• Значить все таки стежили за мною?
• Не стежили, а оберігали. Мої тіні тебе оберігали, але пройти за тобою не змогли,- виправдовувався він, - ти їх бачила?
• Я мільком їх побачила, а потім вони зникли. Але про це ми поговоримо пізніше, - вона нахмурено  подивилася на Георга, - а зараз я спробую всіх нас перемістити в це місце. Прошу взятися за руки та утворити навколо мене коло.

Вони так зробили, і Ліда уявила їх всіх у будинку, та нічого не вийшло, тоді вона закрила очі і уявила поле іринимів і їх на тому полі, а коли відкрила очі - вони стояли серед поля срібних іринимів.