16. Моя внутрішня сила

Проснулася від того, що їй здалося ніби її кличуть, але не по імені, а так як в дитинстві тато:

• Лідея, Лідея!

Ліда зірвалася з ліжка, нікого в спальні не було,  на годиннику було близько дев'ятої. Спустилася вниз, маєток був порожній, чоловіки знову лишили її саму. Вони ніби навмисно залишають одну. Та ображатися навіть не думала, бо вона зараз їде до химерної гори. 

За хвилин п'ятнадцять виїхала на сріблястому авто, не снідавши, бо її манить білий будинок з зеленими дверима.

Чомусь їй привиділося, що за нею від маєтку їде авто, але коли оглянулася, то шосе було порожнє. Мабуть нерви здають,  залишила авто біля гори та пірнула в туман.

Вже знайома галявина із срібно-діамантовими іринимами сьогодні була ще яскравішою, вона погладила квіти руками та пішла до будинку, зупинилася на березі озера. Срібна вода світилася від сонця, ніжно - прохолодна, зачерпнула в долоні та вмила нею обличчя.

В будинку було все так як і вчора, чисто і затишно, сьогодні вона нікуди не поспішає, можна все роздивитися, насолодитися ціює дивовижею. 

Їсти хочеться страшенно, треба щось приготувати, значить огляд почнемо з кухні. Кухня примикала до вітальні, відгороджена перегородкою, така ж світла,чиста, затишна. Білі меблі, світло-коричневі стільниці, скляні дверці у верхньому ряді. Але було б непогано якби їй хтось готував, бо самій не дуже хочеться стояти біля плити. От подумала, що хоче кави, і вона з'являється, така яку хочеться, а їй хочеться лате на безлактозному молоці. 

В повітрі відчувся аромат свіжозвареної кави, а за мить і сама кава на столі. В Ліди від побаченого аж мурахи по тілу збігали. Хіба таке буває? Подумала і з'являється? Це підстроєно? Може тут є невидимий маг? 

• Агов? Тут хтось є? - запитала Ліда навсяк випадок у будинку.

Ніхто не відповів, і вона взяла чашку з кавою і сіла до столу, кава була смачна. Та кавою єдиною силою не будеш, та продуктів нігде не було, фіг поїш. З того всього пішла в кабінет, може хоч знайде інформацію про це місце?

Нічого, нічого окрім листа, який вона вчора прочитала. Вона розляглася в кріслі, та дивилася на стелю, як раптом почула голос:

• Ти думаєш, що на стелі є відповідь на твої питання?

Ліда з переляку аж здригнулася, підвелася і побачила перед собою привида або духа гарної срібноволосої жінки, яка сиділа в кріслі навпроти столу.

• Лідея, я до тебе звертаюся. На стелі нічого немає.
• Ви хто? - Ліда дивилася на привида і не розуміла як себе вести
• Твоя провідниця, я визвалася тобі допомогти. Бо твої рідні дуже переживають, що ти ніяк не можеш пробудити свою магію, або навіть не так. Вони дивляться на твої спроби справитися з власною силою, і не розуміють навіщо ти її приховуєш.
• Мої рідні? А де вони і про кого йдеться?
• Твої батьки, Лідея. Вони в іншому вимірі і не можуть переміщатися в цей, тому я тут.
• Вони живі? - очі наповнилися сльозами.
• Вони живі в іншому вимірі, тут мертві. Але їхнє серце крається від болю втрати, вони не можуть тобі допомогти.
• Ви можете передати їм, що я їх дуже люблю?
• Обов'язково передам. А зараз Лідея ми маємо з тобою попрактивутися в магії. Пішли на двір.

Вона розчинилася , а Ліда побігла на вулицю . Ця дивна жінка, куди вона поділася? Ліда вибігла на двір, привид жінки сидів на лавці під черешнею, вона сіла поруч.

• Лідея, пам'ятаєш ти хлопчика Геру?
• З готелю?
• Так. Що ти йому казала, коли хотіла заспокоїти?
• Щоб він уявив безкрає поле півоній.
• І ти побачила проблеми з магією?
• Так.
• Так от, це поле існує, як багато чого іншого, все що хочеш.
• Це психологічний трюк.
• В світі людей так, в світі магів - реальність. Але цю реальність треба сприймати як данність, а не фантазію. Твоя магія - це джерело цієї реальності, і чим сильніше джерело, тим реальніше стає магія. Зрозуміло?
• Ні.
• Сьогодні ти захотіла кави, про що ти подумала?
• Що непогано якби хтось приготував мені кави.
• Лідея, коли ти думала про каву, то не сумнівалася, а просто захотіла, щоб вона з'явилася. Магія не вимагає доказів, магія живе вірою. Ти не маєш думати де має взятися те що тобі потрібно, ти посилаєш своє бажання у всесвіт, а він дає те, що ти хочеш.
• Якась маячня.
• От бачиш ти не віриш і сумніваєшся. Відкинь сумніви, повір у власні сили, у всесвіті є все, що ти хочеш. А особливо, якщо ти створюєш, мрієш, будуєш. Магія - енергія життя, чим більше ти її використовуєш, тим сильніша вона буде. А ти Лідея - чарівниця, в твоїх генах закладено зцілювати, створювати, будувати, відкривати, чарувати.
• Ви хочете сказати, що я як фея?
• Ні, Лідея - ти чарівниця. Ти можеш багато чого, що не доступно феям, магам,чаклунам, відьмам. Ти можеш створювати з нічого, все що потрібно. Ти спадкоємиця чарівниць, їхня сила поєдналася в тобі, ти успадкувала силу трьох сестер. Ти хочеш їсти?
• А що не чуєте, як у мене в животі бурчить?
• А що б ти хотіла зараз з'їсти?
• Я б не відказалася від сендвіча з сиром та шинкою.
• Можеш уявити стіл звідси і до горизонту закладеного цими сендвічами?
• Навіщо?
• Не питай, уявляй стіл. Опиши мені як ти його уявила, як він виглядає?
• Стіл довжелезний, застелений білою скатертиною, так як на фуршеті. А на столі таці закладені сендвічами на любий смак, з шинкою, з лососем, з салямі, з вяленими томатами.
• Добре, а тепер візьми собі, який тобі хочеться з'їсти.
• Я хочу з шинкою і ще з лососем.
• То бери, чого чекаєш?

Ліда простягнула руку до уявного сендвіча та взяла його в руку, і о Боже, вона відчула його в руках. Сендвіч був таким, який вона хотіла з'їсти.

• А тепер їш його.

А Ліду і запрошувати не треба, у неї й так слина котиться,  вкусила, а він такий смачний, таким йо го і уявляла.

• От бачиш, якщо не сумніватися, не думати, що такого не може бути, то все отримаєш, що бажаєш.
• Звичку сумніватися тяжко побороти.
• Це ти так думаєш, все дуже просто. У всесвіті є все і для всіх вистачить, бери скільки хочеш, менше не стане. Я маю повертатися, а ти потренуйся. Ще раз кажу - всього є вдосталь, не проси,  просто бери.
• А ми ще побачимося, ви передасте звістку батькам?
• Я передам їм, що ти будеш старанно навчатися,  і так ми ще зустрінемося.