14. Таємна спілка магів

Зранку в замку нікого не було, Ліда обійшла всі кімнати та навіть побувала у підвалі. Залишили її одну.

Значить може робити, що хоче. А що вона хоче? Сісти за кермо та проїхатися містом, або навіть далі.

Швидко поснідала чим Бог послав, привела себе в порядок. Вдягнула на себе тоненьку лляну блузу та шорти, на голову пов'язала яскраву косинку. Подивилася на себе в дзеркало - лялечка. 

Авто несло її по ранковій трасі поміж столітніх смерек, вона ловила справжню насолоду від швидкості наспівуючи собі пісню. Проїхала без зупинки кілометрів зо п'ятдесят,  зупинилася перед химерною горою, що здалеку нагадувала обручку. Справді як обручка, кругла і в середині дірка. Вона вийшла з авто та пішла розглядати гору. Чим ближче підходила, тим видовщною ця гора ставала. По зовнішньому краю обручки бігла вода, створюючи з двох сторін водоспади, які стікали у невеличкі озерця біля гори, береги чисті, зелена трава та невеличкі кущі, а на другому березі, навпроти - ліс, який стояв густою стіною. Середина гори прозора нібито, але коли добре придивитися там наче густий туман. Так ніби це лупа, а не обручка. На березі озера сидів старий дідусь з вудкою, Ліда вирішила розпитатися про химерну гору.

• Доброго дня, гарного улову.
• Добрий день, дитино. Хочеш риби?
• Та ні, хочу розпитати вас про цю химерну гору.
• Гора, як гора. Що в ній химерного?
• Вперше бачу гору у вигляді лупи чи кільця. Ось цей густий туман всередині кільця, суха та сонячна погода, його б не мало бути в таку погоду.

Дідусь відклав вудку та розвернувся до Ліди, він виглядав дуже мило, біло-сиве волосся, невелика борода такого ж кольору, сірі очі. На голові в нього солом'яний капелюх, вдягнутий у просторе лляне вбрання, виглядає як мудрець з казки. Він пристально дивився на неї, ніби сканував.

• То ти бачиш химерну гору? Ти ще дуже мала, щоб її бачити. Ще раз розкажи, що ти бачиш.
• Я бачу кільце по якому стікає вода ось в ці два озера, а в кільці густий туман всередині.
• Цю гору може бачити лише спадкаємиця сестер-засновниць. Отже я дочекався тебе, хоча ти мала б бути старшою. Скільки тобі років?
• Двадцять два.
• Ну дуже мала. Навіть не знаю, чи зрозумієш що робити з тим, що отримаєш.
• Що я отримаю?
• Знання та інформацію. Інформацію, яку п'ятсот років тому похоронили разом з останньою спадкоємицею сестер -засновниць, бабусю нашого короля. Дівчата більше не народжувалися в королівській родині.
• А ви знали бабусю нашого короля?
• Так, знав. Був в неї секретарем. Дивовижна була магиня, таких зараз немає. Ти маєш увійти в кільце.
• Ви підете зі мною?
• Ні, воно впускає тільки спадкоємець. Іди не бійся, я зачекаю тут.

Ліді було одночасно і цікаво і страшно, що за тим кільцем? Чи зможе повернутися? Якась маячня. Та все таки зробила крок вперед, випірнула в туман. І за хвилину вийшла на сонячну галявину, обернулася кільце стояло на місці, і ньому був такий же густий туман. Оглянулася навколо себе і побачила сяючі іриними, але замість смарагду в цих іринимів сяяли діаманти, а пелюстки були срібні. Іриними ніби відчули її і повернули свої діамантові голівки до неї, галявина засяяла ще яскравіше, подув легенький вітерець і срібні пелюстки закрутили навколо неї веселий танок . Пелюстки опускалися на її довге волосся і розчинялися, вона відчула неймовірний прилив сили. Пелюстки повели її через поле в долину, де сіяло сріблом озеро а на березі стояв невеликий білий будинок із зеленими дверима. Вона помалу підійшла до дверей, торкнулася до них і вони відчинилися, зайшла до просторої вітальні. В будинку було чисто і дуже затишно, так ніби хтось прибрався перед її приходом. За вітальнею був кабінет, а далі по коридору спальня та ванна кімната. Вона повернулася до кабінету, тут має бути щось для неї.

На столі лежав лист, взяла та пробігла по ньому очима:

" Якщо ти читаєш цей лист, значить мене вже немає і прийшов твій час. Наші світи потребують нашої підтримки та допомоги. Світи дуже крихкі, без нас вони загинуть. Маєш постійно тримати руку на пульсі. Багато магів хоче отримати корону та скинути наші роди з трону, так було і буде завжди. Бо сильні маги  бажають влади. Але й ми маємо продовжувати рід, і поєднуватися з найсильнішими, щоб рід отримував найкраще. Твоя задача не впускати в рід магів, які помішані на владі, бо буде біда. Для цього в тебе є двері, які тобі відкриють всі таємниці магічних родів. Тобі треба тільки задумати чиї таємниці ти хочеш почути, і двері відчиняться в тому місці де вони обговорюють свої плани. Не бійся, вони тебе не бачать і не чують. Вірю в тебе, будь сміливою і справедливою, гідною нашого роду."

Ліда перечитувала кілька разів, допоки їй все не стало зрозумілим. Потрібно спробувати, а якби почути таємниці магів Серебрії. Не встигла подумати, як серед кабінету з'явилися двері. Просто двері серед кабінету, вона обійшла навколо них два рази, а потім взяла за ручку та потягнула на себе. Двері відчинилися, і вона вийшла у кімнаті де сиділа компанія магів. Впізнала радника Айдара- Віктора. Також тут була його дружина Сана, донька Кета. Ще був інший радник, по-моєму звали його Римом, сиділа Романа та Ден, і ще один маг, якого вона не знала. Прислухалася до них, а по їхніх розмовах зрозуміла, що головним серед них є ніяк не радники, а Сана. Це вже цікаво, такий собі сірий кардинал в спідниці.

• Кета, твоя задача сподобатися імператору. А твоя задача Романа спокусити Айдара. Так ми спочатку планували щоб Кета вийшла заміж за Айдара, і стати королевою Серебрії. Та зараз у нас є шанс отримати владу в Екраїні, а це не Серебрія. Там такі перспективи відкриваються, мій брат король одного із королівств. Я з ним не бачилася тридцять років, після розриву зв'язків після зникнення принцеси Вірени. Його допомога нам би не завадила, тому Вікторе ти маєш переконати Айдара відкрити портали для переміщення в Екраїну, він тебе слухає ти зміг за ці тридцять років завоювати його довіру, він ще молодий, багато чого не розуміє. Одружимо його на Романі, ти будеш далі керувати , а він виконувати твої вказівки. Кета ти маєш зробити все, щоб імператор від тебе шаленів. Твоя магія-хамелеон пілаштується під його, він навіть не зрозуміє як буде в тебе на гачку.
• А як це сприйме Айдар? Я ж ніби його дівчина? - уточнила Кета.
• Романа пригостить Айдара полуницею з приворотом, я постаралася сховати приворот так, що він не відчує магічного впливу.
• А імператор казав, що в нього є наречена, він заручений. Як ми розірвемо його заручини, і якщо це магічні заручини, то він може загинути?- питала далі Кета.
• Він має закохатися в тебе, роби що хочеш, але за тиждень часу він має розірвати заручини, загине - ти будеш сама собі господиня, так навіть краще.
• А ця малявка постійно крутиться біля них.
• Вона нам не суперник, в її віці магія слабенька. Якби вона була старшою, ти думаєш Айдар би назвав її сестрою? Ні він би доклав зусиль, щоб одружитися на ній. Вона спадкоємиця, але дуже мала. Їй ще років двісті треба рости. Ми за цей час приберемо все до рук, може викинем її назад в Україну. Нехай за нею приглядає Ден, щоб не крутилася під ногами. Рим ти маєш розібратися з герцогом, ти мав вбити його сто років тому. Дивись цього разу без промахів. Ти вже знайшов спосіб як позбутися його?
• Так, ми заманимо його в пастку під час святкування королівської крові, він має поділитися своєю кров'ю з малявкою, а ми під час церемонії введемо йому в кров яд. І малявка і він загинуть, спремо на малявку. А Романа втішить нещасного короля.
• Який чудовий план. Сьогодні на яхті мої дівчата мають обіграти цих довбнів. Все давайте розходитися.