10. Серебрія

• Ви не могли б відвернутися до саду обличчям, я вийду з води та накину на себе сорочку?

Він мовчки повернувся до неї спиною, а Ліда швидко вийшла з води підбігла до сорочки та похапцем натягнула її на себе.

• Можете обертатися.

Він повернувся до неї обличчям та посміхнувся.

• Сорочка не дуже допомогла, - говорив він розглядаючи її, сорочка набралася води від мокрого тіла і волосся та пристала до неї, - але ти не бійся, я не зазіхатиму на тебе. Я Айдар, а тебе як звати?
• Я Ліда.
• Дуже приємно познайомитися Ліда. А як ти потрапила на цей берег?
• Я живу в замку.
• В замку? Але ж він нікого не впускає.
• Мене впустив. Вибач я піду.
• А коли вийдеш знову?
• Не знаю, може завтра, а може й ні.
• А можна запросити тебе на каву?
• Мабуть ні.
• Я все рівно надішлю тобі запрошення, чекатиму завтра біля воріт замку в сьомій вечора, якщо не вийдеш, буду приходить кожного вечора.
• Навіщо?
• Хочу познайомитися з магесою, якій підвладна магія замку герцога Охола.
• Герцога Охола?
• Ти не знаєш кому належить замок?
• Знаю і не знаю.
• Прийми запрошення і я тобі повідаю його історію.
• Не можу.
• Чому?
• В мене з одягу тільки ця сорочка.
• А якже ти потрапила в замок? Та це не важливо. Я пришлю тобі одяг і взуття. Згода?
• Добре, присилай і я піду з тобою на каву.

Чому погодилася так і не зрозуміла, але від нього не відчувала загрози. Зараз знайде духа, він що герцог?

• Охо, ти де?
• Та тут я, не думав,що ти так швидко дізнаєшся. Так я колись був герцогом, братом короля.
• Якого короля? Короля Екраїни?
• Дозвольте представитися  герцог Лео Охол, рідний брат короля Серебрії.
• Серебрії?
• Так, ми зараз в Серебрії. Я ж тобі казав, що двері печери це портал.
• Розкажи мені про свій світ.
• Серебрія це прекрасний світ, тут на відміну від Екраїни не було війни, одне королівство. Є герцогства і князівства, але ніколи ніхто не намагався скинути короля. Дуже розвинена інфраструктура , все робиться для того щоб населення Серебрії мало для життя найкраще. Близько мільйона жителів, всі маги. В середньому живуть по вісімсот - тисячу років. Поєднання магії і технології зробило Серебрію захищеним та спокійним світом. Розвиток технологій дозволяє магам займатися улюбленими справами, жити в своє задоволення. Тобі тут сподобається, ніхто не зазіхає на особисте життя, тут можна жити як хочеш. Безпечно і комфортно.
• Звучить звабливо. Цей хлопець запросив мене на каву.
• Я чув, йди тобі немає про що переживати. Імператор тебе тут не знайде. Коли пропала принцеса - Серебрія закрила свої кордони для Екраїни, Бо там обірвався королівський рід.
• Хоч це радує. Тоді він має прислати мені одяг, перемістиш його в замок.
• Так одяг переміщу, хлопця ні.
• Я й про одяг. Я проти, щоб в когось був сюди доступ.

Вони пішли на кухню де Ліда посмажила собі картоплі, зробила салат і спокійно за кілька днів поїла. Трохи відпочила, не оглянулася як на годиннику, що висів на стіні показало за п'ятнадцять хвилин сьома вечора. Охо перемістив купу пакунків. Ліда не сподівалася,  що Айдар пришле скільки одягу. Там були і сукні, і блузки, і брюки, і костюми. Також різноманітне взуття - босоніжки, кросівки, макасини, туфлі.

Перебравши пакунки знайшла найбільш підходящий для вечірнього вбрання на каву одяг - це білі брюки та темно-синю блузу, на ноги білі макасини,  маленьку білу сумочку. Хто цей Айдар?  Скільки одягу прислав зовсім не відомій дівчині. Вона підійшла до воріт, Охо відчинив - на вулиці стояло біле авто з відкритим верхом, біля якого стояв Айдар. Красень був вдягнутий як фотомодель, навіть причепитися не було до чого. Шикарний чоловік в чорній сорочці та такого ж кольору брюках, на руці годинник з білого золота, на правій руці масивний перстень з срібла з діамантом. Він відкрив дверцята в автомобілі та допоміг їй присісти.

• Привіт, ти виглядаєш приголомшливо. Ти це знаєш?
• Знаю.
• Ну що ж на каву?
• Ти ж ніби на неї запрошував?
• Так, просто задивився на тебе, вже й забув чого приїхав.

Мабуть за сто років тут все змінилося, бо за словами Охо біля замку ніхто більше не жив, але коли вони від'їхали недалеко, то Ліда побачила, що берег озера забудований маєтками і не бідними. Дорога була хоч яйце покоти, ніяких ям, поздовж дороги йшли тротуари, а повз тротуарів цвіли квіти, росли кущі та дерева, затишно та натхненно. Багато автомобілів, пішоходів, дітей, собак. Мирне містечко, в Україні таких гарних не бачила,  та й і в Екраїні, хоча далі Лерека не була. Айдар заїхав на територію якогось ресторану, до нього відразу підбіг адміністратор, він рукою зробив знак, щоб той провів їх на дах. На даху ресторану відкривався мальовничий пейзаж, озеро як на долоні, яке замикалося з горизонтом. Вони присіли за столик, що був на окремій терасі, і більше тут нікого не було крім них.

• Що будеш їсти?
• Ти ж на каву запрошував, я повечеряла вдома.
• Я тебе знаю загалом хвилин двадцять, а ти дивуєш кожної хвилини. І що ж ти вечеряла?
• Смажену картоплю.
• І хто ж її смажив? В тебе ж немає служок.
• А навіщо мені служки? Я що картоплю сама не посмажу?
• Ліда, а ти звідки? Ти ж не місцева.
• Дуже здалеку.
• Добре давай вип'ємо кави, може якесь тістечко?
• Від тістечка не відмовлюся.
• Ти їси смажену картоплю, не відмовляєшся від тістечок на вечерю? Ти мені подобаєшся.
• А ти що не їси смажену картоплю і відмовляєшся від тістечок на вечерю?
• Один один. Ти за словом в карман не лізиш.

Офіціант приніс каву, окремо молоко. Подав дивовижне тістечко, яке хотілося з'їсти відразу. Ліда взяла виделку та спробувала шматочок, ніжне з ванільним кремом, воно тануло в роті, добавила молоко в каву та зробила пару ковтків. А потім вперлася на спинку крісла і насолоджувалася вечером. 

• Розкажи мені про замок, ти обіцяв.
• Замок належить королівській родині, але після смерті герцога Охола він закритий для всіх, магія не впускає нікого, навіть членів королівської родини. Герцог Лео Охол молодший брат короля Серебрії Костянтина, сильний чаклун. Постійно експериментував з заклинаннями, все щось шукав. Хоча я знаю що.
• І що ж він шукав?
• Він шукав як потрапити в Україну, бо вже років з п'ятсот як закрився останній перехід, а для нашого світу зв'язок з Україною важливий, та що я тобі розказую, це знають всі. Герцог був помішаний на цій ідеї, він посварився з братом та заборонив їм з'являтися в замку. Років зо двісті мабуть не розмовляв з ними, навіть на весілля до короля не прийшов.
• Талановиті люди завжди ведуть себе дивно.
• Люди?
• Маги.
• Його тіло так і залишилося в замку.
• Що?
• Так його тіло залишилося в замку, та за сто років там вже нічого не залишилося.
• В замку все як було сто років тому, навіть продукти в коморі свіжі. Так де мені шукати тіло герцога?
• В нього в підвалі розміщена лабораторія. А ти не боїшся? Може ти дозволиш увійти і я тобі допоможу.
• Я не боюся, і я не пускаю не знайомих в свій дім.
• Ліда, ти ж кришталева принцеса? Так це ж не фарбоване волосся?
• Так, я кришталева принцеса.
• Ти з Кришталю?
• Ні.
• Тоді звідки?
• З України.
• Не може бути!!!
• Може, я ж сиджу перед тобою.
• Тоді дозволь мені представитися.
• Так ми ж вже познайомилися.
• Я хочу офіційно з тобою познайомитися. Я, Айдар, король Серебрії. Племінник герцога Охола.
• Ну що ж Ліда - кришталева принцеса. Який тісний світ. Втікала від імператора потрапила до короля. Мені пора додому, відвезти ваша величність?
• Ліда, для тебе я Айдар. І що за історія з імператором?
• Це особисте. Відвези мене додому.
• Поїхали, я надіюсь, що ти погодишся зі мною ще зустрітися.
• Побачимо, у мене наразі алергія на коронованих осіб.
• По-моєму імператору треба начистити пику.
• Не треба, ми самі розберемося.
• Розкажи, що він зробив.
• Айдар, давай поїдемо, в мене сьогодні був важкий день.
• Ти ж не будеш серед ночі шукати труп герцога.
• Спочатку відпочинок, а потім займуся пошуком.
• Я би хотів його похоронити, ти ж відаш мені тіло?
• Спочатку треба знайти.