3. Таємниці готелю

Ліда йшла  по вузькому проходу, він був освітлений, кам'яні стіни та підлога. Сходи вели донизу, їй здалося що вона спустилася під готель, але коридор все не закінчувався. Нарешті через хвилин двадцять такої прогулянки Ліда побачила кінець коридору, точніше світло в кінці коридору. Коли вийшла на це світло, то опинилася в гроті або підземній печері посеред якої було невелике озеро, яке світилося. Вона підійшла ближче та заглянула - по центру озера світилися кристали, схожі на гірський кришталь, а може це він і насправді, а світився цей кришталь тому що в стелі печери були ущілини через які пробивалося сонячне світло. Але це було неймовірно гарно. Вона оглянулася і побачила що вся печера з такого кришталю, а вода в озері така прозоро-срібна, що видно дно. Захотілося як у ві сні зайти ногами в озеро, вона скинула туфлі   підкотила брюки та ступила ногами у воду. Вода була прохолодно-ніжна, наче ранкова роса. Ліда відчувала як пульсує її магія у всьому тілі, вона піднесла руки над головою і з них так само як від кристалів почало линути срібне світло. Вона замилувалася таким казковим видовищем. Поки її не гукнув Охо:

• Це прекрасно, але Терес вже весь готель на вуха поставив. Всі думають, що ти втекла з готелю.
• Нехай думають, що хочуть. Я хочу побути наодинці. Відстань від мене.
• Ліда, ти буваєш дуже нестерпною. Ти це знаєш?
• Знаю. Якби я була доброю, то мене вже б прикопали. Моя мама казала мені, що своє місце під сонцем треба виборювати, не скиглити, не плакати, навіть якщо дуже боляче. А якщо хочу поплакатися, то в подушку.
• Вона з тебе воїна ростила?
• Ні, впевнену в собі людину, особистість.
• Ти не людина. Ти хоч це розумієш?
• Ні, поки що я не можу в це повірити. А як мені вийти на вулицю чи в готель звідси?
• З цього місця ти можеш потрапити будь-куди. Це як портал. Он бачиш двері непримітні в стіні, коли візьмешся за ручку подумай де ти маєш вийти, відкривши двері і будеш там де хотіла.
• Супер, а як потрапити сюди? Мені тут дуже сподобалося.
• Тільки  з готелю, клич мене і я проведу.
• Ти хитрий дух, я ж відчуваю, що ти мені не договорюєш всієї правди. Так?
• Не все відразу, ти маєш бути готова до тієї правди. Рухайся, а то дехто вже стіни збирається валити.

Ліда зрозуміла про кого сказав Охо, але не стала  цю тему з ним обговорювати, підійшла до дверей подумала про кабінет керуючого і потягнула двері на себе - з того боку дверей на неї витріщилися пан Терес та імператор, вони побачили позаду неї кришталеву печеру, але вона швидко переступила поріг до них та зачинила за собою двері. Імператор зірвався з крісла та відчинив двері, але  там вже був звичний усім коридор готелю. Він повернувся та всівся назад.

• Лідія, де ти ходила? Ми з його величністю переживали за тебе. Тебе ніхто знайти не міг- почав керуючий,- його величність зацікавився твоєю ініціативою по зміні підходу до сніданків та вирішив пожити в готелі кілька днів, щоб подивитися що з цього вийде. Потрібно перевірити королівські апартаменти, щоб там було все готове для його величності. Я хочу, щоб ти особисто прослідкувала за цим.
• Добре, - отже імператор змовчав про їхню сварку, а це вже цікаво.- тоді я піду і перевірю зараз же.
• Підемо разом, - і імператор підхопився з крісла та рушив в двері,  а їй не залишалося більше нічого, як йти за ним.

Вони мовчки зайшли в окремий ліфт, який їхав відразу на одинадцятий поверх, де королівські апартаменти були єдиними на цілий поверх. В ліфті Ліда дивилася собі на ноги, і навіть не підносила очей, коли ліфт зупинився пулею вилетіла з нього та попрямувала в апартаменти. Знову порушивши правила поведінки при імператорі, вона мала пропустити його вперед і легко вклонитися. Згадала про це, коли вже стояла біля входу в його апартаменти. Стала попри стіну та зігнула голову в легкий уклін. Він хмикнув, торкнувся рукою дверей і ті відчинилися. Зайшов всередину, а вона за ним. Вона вже була кілька разів в цих апартаментах з паном Тересом та покоївками, керуючий завжди був присутній при прибиранні, все перевіряв. Тут завжди ідеальний порядок, що вона має тут ще перевірити не зрозуміло. Але зараз швиденько пробіжиться по кімнатах та втіче. Та сталося інакше.

• Пішли в кабінет - грізним голосом сказав імператор та попрямував до кабінету.

Сів за стіл , включив монітор щось там дивився, а Ліда стояла в дверях та чекала. Він розвернув монітор так щоб було видно їй, пристально подивися на неї і запитав:

• Ось на запису з камери видно, що то щось робиш над руками Гери , і за мить з'явилися квіти. Що то за поле, про яке він нам переповів, і що то робила над його руками?
• Нічого я не робила. Це психологічний трюк. У хлопчика просто ментальний блок, він боїться що йому не вистачить, бо все дістається старшим братам. От я його попросила уявити безмежне поле, де можна брати скільки хочеш, і це не вплине на кількість.
• Ти хочеш щоб я повірив в твою маячню? Тоді як ти пояснеш, що за тобою розтанула стіна, а коли я хотів пройти через неї, то вона встояла перед моєю магією?
• Ніяк, це не я робила, тому не знаю.
• А хто це робив?
• Готель, я попросила його заховати мене від вас, і він сховав.
• Тобто, ти попросила готель?
• Так, я попросила і він сховав.
• У кришталевій печері?
• Яка різниця?
• Я запитую ти була в кришталевій печері?
• Так, я була в кришталевій печері.
• Як туди потрапити?
• Не знаю, запитуйте в готелю, а не в мене.
• Думаєш, що сама розумніша? Не грайся зі мною дівчинко. Я можу змусити тебе заговорити.
• Ваша величність, відпустіть мене. Я не знаю майже нічого з того, що ви хочете почути. Я багато чого не розумію у вашому світі. Якщо я не підходжу на цю роботу - перенесіть мене додому. Мені тут все чуже і незнайоме, а боротися з вітряками я не збираюся.

Ще хвилину і вона почне плакати, але стрималася. Імператор задумався, встав пройшовся до дверей на терасу, відчинив та вийшов, махнув до неї рукою, щоб вона пішла за ним. Запросив мовчки присісти за стіл, повів рукою і на столі з'явилися два горнятка з кавою, підсунув ближче до Ліди одне.

• Поле, про яке ти розповідала Гері насправді існує. Але побачити його майже нікому не вдавалося. Цей ментальний блок є в кожного. Цей світ безкінечний і в ньому є все , що нам потрібно, тільки треба навчитися це бачити і не боятися брати. Хто ти Ліда?
• Я Ліда, ваша величність. Це я точно знаю.
• Ну що ж, так то так. Завтра подивлюся на твою затію, а сьогодні ти вільна. Йди відпочивай.