1. Подруги

Після вечері, де Рина виявилася Ірою, всі були на вухах. Свято відкриття готелю різко закінчилося. Гості розійшлися, а їй прийшлося швидко скидати сукню та надягати звичний їй костюм адміністраторки готелю та йти до роботи. Але той танець з імператором був в неї перед очима, його смарагдові очі, його мужні руки в неї на талії, у неї досі мурашки по шкірі.

 Офіціанти прибирали із столів,  підсобники виносили зайві столи та стільці, бо їх додатково занесли в ресторан на свято, дівчата прибирали всі залишки. Вже близько часу ночі ресторан сіяв чистотою, пан Терес пішов відпочивати, а вона сіла за стійку рецепції перевірити чи внесено всіх гостей в програмі поки нічний адміністратор пішов перекусити та випити кави на кухню.

За місяць, що вона провела в готелі, скільки чого невідомого для неї стало звичним, а особливо магія. В неї в пам'яті той перший день, коли вона з Ірою перемістилася сюди, дивна ця Іра. 

І готель також дивний, він ніби живе своїм життям, сюди хто-небудь не прийде на роботу, вона вже це перевірила. Але той перший день, він справді був дуже - дуже дивний. Коли вона зайшла в готель то відчула як він заговорив до неї, уявити собі, що до неї говорить готель, точніше в її голові, це було важко. Так от заходить вона в готель, знайомиться з керуючим, а тут в голові голос:

• Нарешті ти прийшла.

Вона чуть не закричала від переляку. А голос далі:

• Не кричи, будь-ласка. Не кричи, я зачекався тебе.

І вона  вирішила поспілкуватися в голові з невидимим співрозмовником:

• А ти хто? І чого це ти мене зачекався?
• Я дух готелю, його серце. Але без тебе я помирав.
• Як це без мене ти помирав?
• Я не знаю, але тільки ти ступила на територію готелю я відчув, що ти та що дає сили жити. Всі хто тут майже помер раптом відчули те саме, що я.
• Хто всі?
• Мої помічники, духи, які доглядають за готелем.
• І багато вас?
• Десять, нас десять. Але повір ми впораємося, ми дуже сильні, коли ти поруч. Тільки не покидай більше нас.
• А якщо я не підійду на цю роботу? І мене не затвердять.
• Тебе, ти що. Та вони молитися на тебе будуть. Це ж імператорський готель, знаєш, які тут гості зупинялася?
• Звідки мені знати, якщо я перший день в цьому світі.
• Дивно, але твоя магія вона мені дуже знайома, вона як повітря, така прозоро-срібна, з ароматом дощу із солодким присмаком. Давно такої не було.
• Моя знайома, он та дівчина з керуючим, казала, щоб я менше розповідала про свою магію та не плакала на людях, щоб ніхто не бачив мої очі.
• Вона так сказала? Значить ми зробимо все, щоб ніхто не бачив твоїх сліз, а краще будемо робити так, щоб у тебе не було причин до сліз. То ти залишишся?
• Думаю, що так. Мені тут подобається. Але одне питання, як тебе звати? Ти ж маєш ім'я?
• Так, я Охо.
• Охо, гарне ім'я для духа. Ну що ж Охо я залишаюся, але ти мені маєш в усьому допомагати. Домовилися?
• Так, все буде в найкращому вигляді.

Так пройшов місяць, ні він пролетів. За перший тиждень магія готелю привела його до ладу, всі номери блистіли, ресторан, бар, басейни, СПА, прилеглі території . Пан Терес тільки хитав головою, і посміхався. Він був дуже добрий до неї, наче дідусь, якого в неї ніколи не було. А потім вони почали набирати персонал, і вона з цим питанням звернулася до Охо, бо хотіла, щоб в готелі працювали тільки надійні люди або маги. І Охо не пропустив в готель жодного кандидата, який йому не підійшов. Це було дуже зручно, не потрібно було обирати, або казати фразу - ми вам зателефонуємо.

Коли вперше приїхав імператор, після повідомлення пана Тереса, що готель готовий приймати перших гостей, він не повірив своїм очам. Він довго розмовляв з паном Тересом в його кабінеті, а потім коли вийшли в хол довго роздивлявся її, прямо сканував з голови до ніг, а тоді сказав:

• Ну що ж, мабуть моя донька не помилилася в тобі. І як тільки вона тебе знайшла. Працюй, але знай я буду за тобою наглядати.

Перша реакція на нього - напищений козел. Якось дивно, що він батько Ірини Атаман. Вона зовсім інша, те що вона зробила для України, такого ніхто ніколи не робив. А він жорсткий, мабуть тиран.

Він приїздив майже кожен день, все щось обговорювали з паном Тересом, обходили знову і знову готель, і йому не сподобалося, що вона розмістила у відпочинковій зоні біля басейну фотозону. Почав кричати, що це за неподобство. Який себе поважаючий маг буде відпочивати біля фотозони. Вона пробувала йому довести протилежне, але де там, розніс барну стійку з пасії. Вона почала збирати побитий посуд, а він все ніяк не міг заспокоїтися поки не довів її до сліз. І Охо дотримав обіцянку, коли зрозуміла, що розплачеться побігла на вихід з готелю, а він хотів наздогнати, але духи не дали - скупали в басейні.

Ну а сьогодні, цей танець. Для чого він це зробив? Чи це черговий підступ?

• Чого не спиш?- прозвучало прямо над головою, Ліда підняла очі - над стійкою навис імператор.
• Зараз черговий адміністратор прийде і я піду спати.
• Добре, не сиди. Вже пізно.

І він  пішов, а це що за прояв доброти? Дивний день. 

Зранку її розбудила магія готелю, так як і кожного разу. В неї на столику чекав сніданок. Духи готелю піклувалися про неї, як про малу дитину. Завжди сніданок, чистий одяг, тепла ванна. Це було так приємно, вона ж завжди дякувала за увагу до неї.

Пан Терес вже працював, в Ліди деколи складалося враження, що він ніколи не спить.

• О , Ліда ти вже проснулася. Я думав, що ти сьогодні трохи поспиш. Але якщо вже прийшла, то сідай. У нас тут повний аврал. Всі хочуть відпочивати в Серці Вірени. Я дивлюся в наш календар поселень, і не знаходжу вже вільних місць до зими. А вже завтра ми розпочнемо приймати бронювання на зиму. А в нас ще ніхто навіть не дивився до витягів, вони ж тридцять років простояли. Може ти займешся цим?
• Із задоволенням, трохи відпочину від гостей.
• Ну що ж візьми із собою ремонтників, йдіть огляньте географію нашої катастрофи.