Розділ 54

Феш та Василиса сиділи в залі разом з синами, коли до них прийшов посильний. Він передав листа, і обличчя батьків змінилися, коли вони побачили, хто його відправник.

Феш розгорнув листа, і вони почали читати його разом.

*"Шановні Василисо і Феше,ваша донька, Луція, завітала до нас. Нарешті хоч одна внучка пам’ятає про своїх діда й бабу. Вона втомлена, розгублена, але в її очах горить вогонь, як у справжньої спадкоємиці нашого роду.Вона залишиться в нас на кілька місяців, щоб навчитися того, що ви, здається, не змогли їй пояснити — хто вона є насправді. Ми подбаємо про неї, але, Феше, ти маєш бути готовий до того, що коли вона повернеться, це буде не та сама дівчина, яку ти залишив вдома.І так, Василисо, твоя донька сильніша, ніж ти думала. Вона не просто маленька принцеса — вона справжній боєць.

Чекайте новин.Дідусь і бабуся."*

Феш і Василиса обмінялися поглядами, і між ними на мить панувала тиша.

— Вона не може бути настільки сильною, як пишуть. — сказала Василиса, намагаючись приховати хвилювання в голосі.

Феш лише важко зітхнув і поклав листа на стіл. Його очі були повні сумнівів.

— Ми могли б її зрозуміти краще... Вона все більше віддаляється від нас.

— Можливо, саме це їй потрібно, — тихо відповіла Василиса. — Що, якщо вони праві? Що, якщо вона стане тим, ким ми не змогли їй бути?

Феш подивився на неї, відчуваючи тягар, який зараз обплутував їхнє серце. Вони обидва знали, що не змогли дати Луції ті навички й підтримку, яку вона потребувала. Тепер, коли вона відправилася до дідуся і бабусі, вони мали можливість зробити з нею те, що вони не змогли втілити в її вихованні.

— Я сподіваюся, що це буде для неї добре... — відповів Феш, врешті-решт.

— Ми повинні підтримати її, навіть якщо не розуміємо, що буде далі, — сказала Василиса, намагаючись не показати своїх переживань.

Їхня донька вирушила в подорож, яка могла змінити все, і вони тільки могли спостерігати за тим, як її життя розвиватиметься далі.

Вони не знали, що станеться, але знали одне: Луція була готова прийняти виклики і стати сильнішою, ніж будь-коли.

Брати сиділи за великим столом у залі, обговорюючи останні події. Однак вони помітили, що Луції немає поруч, і це викликало занепокоєння.

— А де Луція? — запитав Алекс, перехрестивши руки на грудях.

— Я зранку не бачив її, — додав Силіфус, кинувши швидкий погляд на батьків.

Феш і Василиса мовчали, не знаючи, як правильно відповісти. Врешті-решт, Феш зітхнув і поклав руки на стіл.

— Вона поїхала до дідуся і бабусі.

— ЩО?! — в один голос вигукнули всі брати.

— Чому вона не сказала нам? — Дмитр здався найобуренішим.

— Бо ви були зайняті своїми справами! — раптом різко відповіла Василиса. Її очі блиснули гнівом. — Ви всі так захопилися власними стосунками й тренуваннями, що навіть не помічали, як Луція віддаляється від нас.

Хлопці на мить замовкли. Вони знали, що мама має рацію. Останнім часом Луція дійсно змінилася, стала більш мовчазною, частіше йшла в свої думки.

— Вона образилася на нас? — тихо запитав Тітонк.

Феш глянув на своїх синів і, після короткої паузи, відповів:

— Вона шукала підтримки, але не знайшла її тут. Тому вирішила знайти її в іншому місці.

— Ми повинні щось зробити, — рішуче сказав Алекс.

— Зараз — ні, — відповіла Василиса. — Вона сама повинна зрозуміти, хто вона і чого хоче. А коли повернеться — ми маємо бути готовими вислухати її.

Брати переглянулися. Вперше за довгий час вони відчули, що втратили щось важливе. Але всі знали одне — коли Луція повернеться, це буде зовсім інша людина.