Розділ 46

Димар завмер. В одну мить усе перевернулося. Настя ще не встигла до кінця усвідомити свої почуття, як Саша несподівано кинулася до Димара й пристрасно його поцілувала.

Луція, Марк і брати завмерли, спостерігаючи за цією сценою. Настя широко відкрила очі, але не сказала ні слова. Її серце стислося, але гордість не дозволяла їй щось висловити.

— Ого… Це було… сильно, — пробурмотів один із братів, намагаючись розрядити напругу.

Саша, відступивши, опустила очі, відчуваючи, як її щоки горять.

— Я не могла більше чекати, — зізналася вона. — Я давно тебе кохаю, Димаре. І не збираюся це приховувати.

Димар мовчав. Його очі бігали від Насті до Саші, наче він не знав, що робити. Настя стиснула кулаки, але залишалася гордою:

— Що ж, схоже, вибір за тобою, Димаре.

Луція хитро всміхнулася й шепнула Маркові:

— От це драма.

Попереду був непростий вибір, і тепер усе залежало від Димара…

Димар стояв, збентежений, не знаючи, як реагувати на ці непередбачувані події. Його серце билося швидше, а розум почувався затуманеним. Луція, побачивши його внутрішню боротьбу, нахилилася і сказала:

— Ну що, Димар, братик, це драма. Треба повідомити маму і тата, щоб розбиралися, а то ми тут усе заплутали.

Марк підійшов до брата, обняв його за плечі і додав:

— Може, вони допоможуть тобі знайти правильне рішення, братику. Але в будь-якому випадку, ти сам маєш вирішити, кого ти вибираєш.

Саша, почувши це, ще раз поглянула на Димара, її очі наповнилися сумом і надією. Вона була готова прийняти будь-яке його рішення.

Настя, стоячи поруч, мовчала, але в її очах можна було прочитати цілу бурю емоцій. Вона не знала, чи зможе впоратися з цією ситуацією, але її гордість не дозволяла їй стиснути серце і здаватися.

Луція кивнула, оглядаючи всіх.

— Ми всі маємо зрозуміти, що серце не можна змусити вибирати, але дії мають значення. Давайте вирішимо це з мудрістю.

Тепер усе залежало від Димара. Як він вийде з цієї ситуації? Чи зможе він прийняти рішення, яке принесе мир і спокій його серцю?

Марія підійшла до Алекса, її погляд був сповнений рішучості та емоцій. Вона могла бачити, як його серце б’ється швидше, і вирішила діяти. Раптово, без попереджень, вона поцілувала його в губи. Це був ніжний, але пристрасний поцілунок, який змусив їх обох замовкнути на мить.

Алекс відступив на крок, його обличчя зморщилося від здивування та внутрішнього конфлікту. Він не очікував такого повороту подій і не знав, як реагувати.

Марія, трохи збентежена, намагалась пояснити:

— Я не хотіла тебе шокувати, але серце сказало своє слово. Я знаю, що ти маєш свої почуття до інших, але я теж маю право висловити свої.

Алекс, все ще збентежений, втягнув повітря і, дивлячись у її очі, сказав:

— Ти… ти не повинна була цього робити. Ми всі маємо свої дороги, і я не хочу, щоб це ускладнило наші стосунки.

Але глибоко всередині він розумів, що його власні почуття теж змішуються, і це зробило ситуацію ще складнішою.

Марія, трохи сміючись, додала:

— Ну, я ж не можу встояти, коли серце каже, що це правильний крок.

Тепер це не лише битва між братами і сестрами, а й боротьба почуттів, яка могла змінити всю динаміку їхнього життя.