Розділ 3

Повернувшись до поселення, Люція не могла заспокоїтись. Вона сиділа на високому схилі, звідки відкривався вид на нічний ліс. Її довге темне волосся розвівав вітер, а сріблясті очі вдивлялися в далечінь.

Її брати вже розійшлися – хтось готувався до можливого нападу, хтось тренувався, а батьки обговорювали з радою подальші дії. А вона… вона залишилася сама зі своїми думками.

"Чому я?"

Це питання не давало їй спокою.

Чому саме вона стала центром цього пророцтва? Чому Рагнар вірив, що вона є ключем до якоїсь древньої сили?

Вона завжди знала, що була особливою. Її швидкість, чуття, сила – все це вирізняло її серед інших. Але ніколи вона не думала, що її доля може визначити майбутнє всього світу перевертнів.

— Ти так дивишся, ніби шукаєш відповіді у зірках, — почувся знайомий голос.

Люція навіть не обернулася.

— Данель, якщо ти тут, значить, батьки відправили тебе, щоб стежити за мною?

Її старший брат сів поруч і зітхнув

— Ні. Я тут, бо ти моя сестра. І я бачу, що ти мучишся.

Люція стиснула кулаки.

— Я просто не розумію… Чому саме я? Чому не ти? Чому не хтось інший?

Данель задумався на мить, а потім промовив:

— Ти завжди була особливою, Лю. Ти сильна, не лише фізично, а й духом. І, можливо, саме тому доля обрала тебе.

— А якщо я не хочу цього? — різко відповіла вона.

— Тоді ми будемо битися за тебе, — твердо сказав Данель. — Ми не дозволимо їм забрати тебе.

Люція подивилася на брата. В його очах не було сумнівів – лише впевненість у тому, що вони разом подолають усе.

Але в її серці залишався страх.

"Якщо вони мають рацію? Якщо моя доля дійсно важливіша, ніж я можу уявити?"

Вона не знала відповіді. Але знала одне – вона не віддасть своє життя без боротьби.