Феш звів брови, вдивляючись у жінку, яка з’явилася перед ним. Настя — сильна вовчиця з клану Димар, її ім’я не раз звучало в історіях про великі битви. Їй було 25, і вона дивилася на нього зі зневагою.
— То що, Феше? Вона втекла з Димара, а тепер хоче стати лідеркою Кліка? — її голос був сповнений сарказму.
Василиса зціпила зуби, але залишалася поруч із Фешем, не відступаючи.
— Я не тікаю. Я обрала своє місце.
Настя скептично усміхнулася і перевела погляд на Феша.
— Твоя дружина, Феше, злякалася мене?
Феш холодно усміхнувся і обійняв Василису за плечі.
— Вона не моя дружина. Але якщо буде — це лише наше рішення, не твоє, Настю.
Жінка примружила очі, а потім відступила назад.
— Ну що ж, подивимось, як довго вона тут протримається. Димар не пробачає зрадників.
Вона кинула на Василису ще один погляд і, різко розвернувшись, зникла в тіні дерев.
Феш тихо зітхнув.
— Вона небезпечна.
Василиса стиснула його руку.
— Я знаю. Але я не відступлю.
Він поглянув на неї з гордістю.
— І тому я поруч із тобою.
#3366 в Любовні романи
#886 в Любовне фентезі
#993 в Фентезі
#248 в Міське фентезі
підліткова закоханість, кохання і перемога світла над темрявою
Відредаговано: 12.03.2025