Серце вовка
Розділ 23
Виття вдалині ставало голоснішим. Вовки клану Клік напружилися, вдивляючись у туманний ліс. Василиса відчула, як Феш злегка стиснув її руку, мовляв: Я тут, не бійся.
З кущів один за одним з’явилися вовки клану Димар. Вони рухалися тихо, майже беззвучно, але кожен крок віддавався у серці Василиси.
Попереду всіх ішов Альфа Димара – її батько. Його погляд був твердим і холодним.
— Василисо, ти повинна повернутися. — його голос не терпів заперечень.
Дівчина виступила вперед, не відпускаючи руки Феша.
— Ні. Я залишаюся тут.
В очах її батька спалахнуло роздратування.
— Це неправильний вибір. Клан Димар не прощає зради.
Феш загарчав, роблячи крок уперед.
— Вона не зрадниця. Вона просто обрала свою долю.
Вовки Димара загарчали у відповідь. Напруга між двома кланами зростала.
Василиса стиснула кулаки.
— Я не повернуся. Якщо ви вважаєте мене ворогом — бийтеся. Але я більше не ваша.
Альфа Димара злегка примружився.
— Ти завжди будеш частиною Димара, дочко. І рано чи пізно ти це зрозумієш.
Він підняв руку, даючи знак своїм вовкам.
— Ми йдемо. Але це ще не кінець.
Вовки Димара повільно розвернулися і зникли в темряві лісу.
Феш видихнув, не зводячи очей з дерева, за яким зник Альфа.
— Вони ще повернуться.
Василиса кивнула.
— Але тепер я знаю, де моє місце.
Він повернувся до неї і ніжно торкнувся її щоки.
— Поруч зі мною.
Вона усміхнулася і прошепотіла:
— На віки.
#4882 в Любовні романи
#1234 в Любовне фентезі
#1631 в Фентезі
#410 в Міське фентезі
підліткова закоханість, кохання і перемога світла над темрявою
Відредаговано: 12.03.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
