Долина драконів

Нарешті Каталіна дізналася про своє справжнє походження, і це означало, що тепер вона могла почати правильно вчитися використовувати свою магію. Я відразу це зрозумів, бо ще після першої зустрічі відчув, що з дівчиною щось не так. Її магія була надто сильною, надто живою, ніби сама чекала моменту, щоб проявитися. Але, на диво, вона впоралася з усіма складнощами, хоч і не без труднощів. Я бачив, як вона боролася з власними сумнівами, як намагалась приборкати внутрішню силу, і це викликало у мене і захоплення, і тривогу водночас.

Це було добре, і я навіть трохи заспокоївся, проте мої думки відразу повернулися до минулого. Я добре пам’ятав дівчину, яка опинилася у подібній ситуації раніше. Її життя було не менш складним. Подвійна сутність буквально зводила її з розуму. На відміну від Каталіни, їй не дісталася сила дракона — дар, який міг би допомогти приборкати її магію. Проте це не означало полегшення: магія все одно прокинулася, і вона не знала, що з цим робити. Марселія, так звали ту дівчину, спочатку ненавиділа свою сутність. Кожен день був боротьбою, кожен крок — випробуванням її внутрішньої сили.

З часом їй вдалося адаптуватися, і допомога поруч була безцінною. Арін, її друг і наставник, завжди міг підтримати Марселію в найскладніший момент, стати опорою, коли вона втрачала контроль. Він навчав її спокою, терпінню, навичкам керування силою. І хоча дівчина зуміла впоратися з власним даром, щастя залишалося недосяжним — бо дракони рідко бувають щасливими. Вони живуть за законами сили і боротьби, а не радості і спокою.

Життя — це постійні битви, небезпеки та переслідування. Я занадто добре пам’ятав, до чого це може призвести. Будь-яка сила, особливо така рідкісна і потужна, завжди приваблює ворогів. Чим могутніший ти стаєш, тим більше перешкод зустрічаєш на своєму шляху. І неважливо, скільки друзів і союзників поруч — вони не можуть повністю захистити тебе від світу, який хоче скористатися твоєю силою.

Я пам’ятав Діану. Вона була єдиною представницею іншої раси, яка мала право відвідувати Долину Драконів. Це вже саме по собі здається неможливим, адже інші навіть уявлення не мали, як вона це зробила. Її магія була величезною, яскравою і не могла просто так зникнути. Вона залишала слід, який відчував кожен маг у радіусі кілометрів. Але доньці вона не передалася повністю, і саме це залишало питання: де збереглася справжня сила Діани?

Я згадував про родинні зв’язки. У Діани була сестра і племінниця. Можливо, саме до них перейшла частина її магії. І якщо так, тоді нам би дуже знадобилася ця інформація, бо зовсім скоро почнуться темні часи. Я відчував, що ми стоїмо на порозі подій, які змінять все. І не випадково водяний дракон обрав передати магію саме тепер — це був знак, що підготовка має розпочатися негайно.

Тепер стало очевидно: майбутнє Каталіни і її розвиток як метаморфа і носія драконячої магії визначатимуть не лише її власні зусилля, а й знання, що ми зможемо зібрати про минуле. Без розуміння походження сили, яку вона отримала, без знання стародавніх заклять і спадщини, ми ризикували втратити контроль над тим, що здавалося невловимим і небезпечним.

І хоча я відчував тривогу, бачив усю складність ситуації, всередині мене з’явилося певне полегшення. Нарешті Каталіна знала правду, і це давало їй шанс керувати своєю магією, а мені — шанс підготувати її до всього, що чекає попереду. Ще не настав час для боротьби з ворогами, але знання завжди були найсильнішою зброєю.

Я стояв на краю Долини Драконів і дивився, як вітер грав її волоссям, а магія Каталіни, хоч ще нестійка, вже відчувалася у повітрі. Вона стала сильнішою, ніж будь-коли, але сила ця потребувала мудрості, терпіння і навчання. Я розумів, що наші дії, наші рішення і готовність до будь-якої небезпеки зараз стануть визначальними. Темні часи наближалися, і водяний дракон, передавши свій дар, немов нагадав нам: настав час діяти, час бути готовими, час бути сильними.

Ми мали бути готові до всього. І хоча страх все ще залишався, я знав: у Каталіни тепер був шанс стати тим, ким вона мала стати — сильним і рішучим воїном, здатним долати небезпеки, що раніше здавалися нездоланними. І я теж мав бути готовий, бо попереду чекав шлях, де слабкість могла коштувати занадто дорого…