Глава 17

Нарешті мені вдалося скласти ці іспити, і вперше за три роки я перейшла на четвертий курс самостійно, а не за допомогою брата. Ще б, я вже більш вправно перетворювалася на вовка, а от з вороном поки проблема. З бойовими мистецтвами теж було не погано. Але я досі боялася перетворитися ще раз на дракона. Інколи мені вдавалося відростити крила чи руку перетворити на лапу, та це поки максимум. І хоч попереду канікули, я мала вже чіткий план. Мені дуже хотілося відвідати родинний маєток, адже я могла знайти там ще щось цікаве. До того ж ця територія належить мені, і я в першу чергу попросила батьків про заборону відвідання її. А вони ж були не проти. З Дрейком в нас все ще доволі не погані стосунки, але останнім часом було мало часу для нас. Ну що ж, іспити закінчились, а значить все має стати краще. А от з Адамом... Краще навіть не згадувати.        

Сьогодні був перший день канікул, і я вирішила його провести у своєму родинному маєтку. З того часу, як я дізналася про те, що жодне прокляття на мене не подіє, оскільки в мені тече кров Діани, я зовсім не боялася знаходитися тут. Навіть навпаки, це найбезпечніше місце у всьому світі. Можливо з часом я навіть зможу відновити сам будинок. Та зараз я хотіла дещо дізнатися. Згідно з плануванням, яке мені подарував Алекс, тут є підземелля з прихованою бібліотекою. І його могли відкрити лише Діана чи Самаель. Треба перевірити чи вийде це в мене. Тому, підійшовши до непримітних дверей, я перетворила свій палець на кіготь і порізала долоню. Можна було б звичайно скористатися ножем, але я його просто забула вдома. Спочатку нічого не відбувалося, а потім двері засвітилися якоюсь дивною магією, і за мить вони відчинилися. Переді мною предстала велика кімната, що була повністю заповнена стелажами з книгами. І не дивлячись на те, що пройшло стільки часу, вони були як нові. Ще б, їх оберігала древня магія. От тільки я не знала з чого почати й що тут шукати.                           

Книги не можна було виносити за межі кімнати, і увійти сюди могла лише я. Тому тут ховалася найцінніша інформація, яка могла врятувати наш світ. Або його знищити. Кілька годин я провела, читаючи про історію своєї родини, аж поки не наткнулася на інформацію, що буквально перевернула мій світ.                                                                                                                                                          

"Марселія Варгас була дружиною Аріна, одного з Засновників. Та мало хто знає, що жінка не поступалася в силі своєму чоловікові. Вона володіла магією водяного дракона, яка підсилювалася її походженням, адже батько дівчини був чаклуном.                                                                                 

Вона пережила свого чоловіка на двадцять років, назавжди зберігши його таємницю. Ніхто не знав, куди пропав Артефакт. Ходили чутки, що він був захований в родинному маєтку родини Варгас, але його шукали й це нічого не дало. Лише родина зберігає таємницю.                                                      

Згідно з легендою артефакт був переплавлений Аріном для дружини, і до кінця своїх днів вона носила його при собі. Після смерті нащадки намагалися знайти його, та все було марно. Досі ніхто не знає, де захований артефакт, але його сила справді вражає..."                                                      

Значить, от чому стільки не могли знайти артефакт, адже просто шукали не те. Але тут до мене почало доходити. Марселія Варгас, згідно з історіями, все своє життя не розлучалася лише з однією річчю. Ніхто не знав звідки і як вона з'явилася, як і те куди зникла після смерті. Я дістала кулон і ще раз уважно подивилася на нього. Не виглядав він як древній артефакт, проте здається саме так і було.     

Невже я зараз тримаю в руках одну із наймогутніших речей у світі?