Нарешті Каталіна прийшла до тями, адже я дуже сильно за неї переживав. Навіть сам від себе цього не очікував. Хоча вона ж моя одногрупниця, нам доводилося багато часу на тренуваннях проводити разом. А ще вона стільки разів рятувала мені життя та зберігала мою таємницю. І це справді мене дратувало.
Як і те, що в неї першої прокинулося перетворення дракона. Хіба це справедливо? Я ж стільки намагався отримати його, навіть готовий був зустрітися з реальними ворогами. Однак нічого не виходило. А в неї так. То може я просто щось робив не так?
Хоча це не має значення, адже все ж вона багато працювала і заслужила отримати магію. Спочатку я вважав, що це через те, що вона напівкровка, і її мати була чарівницею. Та це ж не має ніяк впливати на таке. Тому я і заспокоївся. А коли вона не приходила до тями, на якусь мить мені здавалося, що ми більше ніколи не поговоримо з нею.
І це справді лякало мене сильніше за все на світі...