Я досі не міг повірити в те, що тільки що дізнався. Каталіна не рідна дитина для своїх батьків. Мало того, вона ще й на половину чарівниця, хоча метаморф проявився як домінуючий дар. І вона б навіть ніяк не відчувала свою близькість до магії, якби не сила дракона. Однак я бачив її реакцію, наскільки їй було боляче це чути. І в той момент не я опинився поряд, а Адам.
Чомусь саме він зміг заспокоїти її та якось стримати дар. І це вже починало відверто дратувати. Цей вискочка завжди опиняється поряд з нею у потрібний момент. Я справді хвилювався, що він може мати до неї якісь почуття, і з ним доведеться конкурувати за її серце.
Та сутність Каталіни все ускладнювала, але не в наших стосунках. Я знав, що моя дівчина дуже особлива, але щоб настільки. І як тепер я маю це все контролювати?
Найкраще буде просто відмовитися, поки не стало занадто пізно. Але я боюся, що в мене вже немає просто іншого виходу.