Глава 10

- Алексе, тобто я тобі не рідна сестра? - увірвавшись до кабінету, одразу ж промовила я. - Ви весь час це приховували від мене?                                                                                                                             

Однак я не одразу помітила, що тут були й батьки, що стурбовано зараз дивилися на мене. Так от для чого мене відправили в той маєток, аби я просто дізналася правду про своє походження. Значить це все було сплановано. Проте одразу ж ставали зрозумілі деякі речі. Родинний захист маєтку легко пропускав мене не тому, що це був будинок мого дядька, а моїх рідних батька та матері. В мене досі в голові це не вкладалося, і я дуже хотіла, аби зараз мені сказали, що в мене була двоюрідна сестра, на честь якої мене й назвали. Та щось мені підказувало, що так не буде.                                                  

- Каталіно, присядь. - спокійно сказала Маріанна. - Так, ти не рідна донька нам по крові, але ми тебе виховали та дуже любимо, тому ти наша дитина.                                                                                    

- Саме тому нас і відправили в той маєток? Аби я дізналася правду? - я ледве могла стримувати сльози. - Чому ви самі не розповіли мені про все? І взагалі чи збиралися це зробити?                         

- Насправді ректор і справді хотів, аби наші студенти там все перевірили. - пояснив Алекс. - Я просто запропонував, аби це зробили саме ви. Скажімо так, я не міг впустити таку можливість.                         

- Хоча ми були проти. - продовжила мама. - Ми мали тобі все самі розказати трохи згодом, але коли тобі віддав дракон силу. Через твоє походження ти не можеш її контролювати...                         

Про це мені не раз казав Даніель, що через мою кров магія посилювалася. Але що ж в ній такого особливого? Навіть якщо я справді донька Самаеля Варгаса, то це означає, що я метаморф. Та ким була його дружина? І звідки на маєтку стільки чаклунських проклять. Я мала здогадки, але вони були занадто дикими.                                                                                                                                         

- Давай ми тобі розповімо все спочатку. - пояснив Вільям. - Самаель був моїм молодшим братом, і в дитинстві ми були дуже близькими. Але коли він обрав собі дружину вся родина відвернулася від нього. Ні, Діана була чудова, але річ у тому... Річ у тому, що вона була чаклункою. Батьки навіть знати його не хотіли, адже такий союз був неправильний. - я бачила, що батько дуже засмучений. - Я дуже шкодую, що тоді послухав родину і перестав спілкуватися з братом. А він весь час намагався все повернути. А потім в них народилася дитина, що стала символом початку чогось нового. І ми, нарешті, помирилися. Але через пів року все закінчилося...                                                                                        

Я чула родинну історію про Самаеля Варгаса, але вона була трохи видозмінена. Там ніколи не згадувалося про те, що він був у сварці з родиною через те, що вирішив одружитися з чаклункою. Згідно з нашими законами таке не заборонено, однак я не чула, аби хтось пов'язував своє життя з представником іншої раси.                                                                                                                       

- В ту ніч на їх дім напали невідомо звідки й з якою метою. Самаель був дуже хоробрим воїном, і він захищав свою родину. Ми одразу ж примчались на допомогу, але було вже занадто пізно. Маєток був зруйнований, а брат та його військо знищені. - я й не знала, що батькові буває настільки боляче. - Лише в дитячій кімнаті ми знайшли Діану, що ледве дихала. Вона з усіх сил намагалася захистити свою донечку, віддавши за це життя. Останнім її проханням було захистити дівчинку. Захистити тебе, Каталіно. Так ти й стала частиною нашої родини.                                                                           

- Я не раз говорив, що ти мені сестра по крові, і це правда. - посміхнувся Алекс. - Ти донька мого дядька, а значить нічого майже не змінилося.                                                                           

Брат дуже хвилювався, адже не знав як я сприйму цю новину. Але в моїй голові було стільки думок, що я просто не знала як їх всіх зібрати до купи.                                                                                         

- Моя мати була чаклункою? - вирішила спитати я те, що найбільше не давало мені спокою.           

- Так, і ми боялися, що в тобі проявиться саме її ген. - Маріанна нервово перебирала камінчики на своєму браслеті. - Але виявилося, що ти метаморф. І чесно, ми зітхнули з полегшенням. В Діани був дуже сильний дар, і він мав комусь перейти. Але, напевно, він зараз або в її сестри, або в племінниці. - значить, в мене є ще й родичі з маминого боку. - Якби тобі дракон не віддав силу, твоя б магія ніяк не проявилася. А так все лише підсилилося.                                                                                                    

- Каталіно, послухай. Я розумію, що тобі потрібен час аби з усім розібратися. Та ми тебе дуже любимо, і не хотіла це все розповідати лише заради тебе. В тебе мало бути нормальне дитинство та життя. - пояснив тато.                                                                                                                                          

Однак я почала відчувати, як всі емоції знову почали підійматися в мені. Це була і злість, і розпач, і неймовірний біль. Та найгірше те, що я зараз не могла їх контролювати. Кулон не просто почав нагріватися, він вже обпікав мене. Я відчувала, що ще трішки, і я просто не зможу контролювати свою магію. Я не могла контролювати, коли мої емоції були не такими сильними, а що вже казати про тепер. Мені треба терміново піти звідси.