Адам

В мене після відвідування того маєтку залишилося надзвичайно багато питань, і вони кружляли в голові, немов невпорядковані тіні. Чому ті вовки не чіпали Каталіну? Чому саме вона змогла пройти через родовий захист, який би зупинив будь-якого іншого? І що сталося з закляттям, що закрило двері? Чи воно спрацювало саме на неї, бо її магія відповідає якимось особливим законам родового дому, чи, можливо, це було щось ще більш загадкове? А може, саме цей захист врятував нас від чогось страшного, чого ми навіть не могли собі уявити?

Я намагався скласти всі ці питання докупи, але вони більше плутали мене, ніж давали відповіді. Звичайно, у мене були певні підозри, бо я дуже добре знав цей маєток. Колись він належав Самаелю Варгасу та його дружині Діані. Люди говорили, що вони загинули разом із маленькою донечкою, залишивши будинок порожнім і покинутим. Принаймні, так розповідали у всіх джерелах.

Але що, якщо це не так? Що, якщо ця історія — лише частина правди, вигадка чи перекручування подій? А якщо врахувати, що Каталіна все-таки їх племінниця, і в ній тече їхня кров, тоді можливо все стає на свої місця. Може, саме її походження і пояснює, чому вона здатна долати такі перешкоди, яких ніхто інший подолати не зміг би.

Але ще одне залишалося для мене непоясненим — вона врятувала мені життя. І нарешті вона змогла перетворитися на вовка, хоча до цього у неї виникали серйозні проблеми з контролем. Пам’ятаю, як Алекс одного разу говорив, що труднощі з перетворенням пов’язані з її походженням. Можливо, у її крові закладена певна слабкість або особливий ритм магії, що змушує її докладати більше зусиль, ніж іншим.

Алекс постійно стверджував, що вона його сестра по крові, і я знав, що він ніколи б не збрехав у такому питанні. Це значило, що між ними існує справжній рідний зв’язок, і що його слова — не просто слова, а правда, яку він береже для себе. Але водночас це остаточно заплутувало мене. Бо якщо Каталіна його сестра, якщо в ній течуть ті самі крові та магічні здібності, тоді чому її магія така нестійка? Чому перетворення даються їй з таким великим зусиллям?

Я знав, що якщо запитаю Алекса про це прямо, мені навряд чи щось розкажуть. Це була його таємниця, можливо, одна з тих, що він ніколи не збирався відкривати. Але я також розумів, як важко приховувати щось подібне. Алекс тримав усе в собі, але інколи навіть він не міг повністю контролювати свої емоції і реакції. І саме через це Каталіна змогла відчути мій страх. Вона зрозуміла, що я боюся, що в мене немає контролю над ситуацією, що я можу постраждати чи навіть загинути. І саме тому вона так швидко взяла все у свої руки, не дозволивши паніці взяти верх.

Я вдивлявся в її постать, дивувався її рішучості і силі. Вона діяла не розгублено, не вагаючись, навіть попри те, що сама ще вчилася контролювати свою магію. Я відчув подяку і водночас усвідомив, що, поки вона поруч, я можу розраховувати на підтримку. Але водночас мене глибоко турбувала думка, що не завжди зможу ховатися за кимось іншим. Жодна сила, жоден друг, жодна магія не зможе замінити власної обережності та підготовки.

Я розумів, що тепер у мене є нова відповідальність: потрібно навчитися діяти самостійно, навіть коли поруч є сильні союзники. Внутрішньо я присягнув собі, що більше не дозволю страху керувати мною так, щоб я став тягарем для інших. Іноді магія і сила приходять вчасно, інколи — у критичний момент, але справжня відвага визначається не лише вмінням керувати енергією, а в здатності залишатися тверезим, розуміти ситуацію і приймати правильні рішення, навіть якщо від цього залежить життя.

Я згадав, як Каталіна вперше показала, що може перетворитися на вовка. Тоді я бачив, як вона бореться з собою, з власним страхом, з невпевненістю. І хоча результат був успішним, процес залишився для мене загадкою. Чому її тіло і магія реагують так нестабільно? Можливо, це частина спадковості, можливо — особливість її роду.

І все це давало мені додаткові роздуми: якщо вона вже змогла так швидко адаптуватися у кризовій ситуації, можливо, її здібності ще сильніші, ніж ми могли уявити. Я розумів, що багато чого залишалося непоясненим, і що відповіді на всі питання я, можливо, ніколи не отримаю. Але одна річ була зрозуміла абсолютно точно: у критичний момент Каталіна взяла все в свої руки. Вона діяла швидко, впевнено і рішуче, і саме завдяки їй ми змогли уникнути серйозної небезпеки. І це відчуття безпеки було важливим не тільки фізично, а й емоційно.

Проте я не міг не усвідомлювати, що одного разу поруч може не бути нікого, хто здатен взяти відповідальність за мене чи за інших. І тоді доведеться покладатися лише на себе. Саме це розуміння змушувало мене готуватися, навчатися контролювати власні страхи та сумніви, і не залишати нічого на волю випадку.

Я сидів і думав про все це довго. Кожна деталь, кожна подія, кожен момент, коли Каталіна демонструвала силу або нестабільність магії, викликали в мені водночас захоплення і тривогу. Це був урок, який я мусив засвоїти: сила поруч — це добре, але справжня відповідальність лежить на тобі. І навіть коли магія допомагає, навіть коли союзники поруч, ти не можеш дозволити собі зупинятися чи ховатися за чужою спиною.

І я знала одне: тепер усе змінилося. Мій шлях став складнішим, а завдання — важчим. І я мусив бути готовим до того, що більше не можна покладатися лише на когось іншого. Тільки від мене залежало, чи зможу я витримати цей тиск і навчитися контролювати себе і свої страхи.