Глава 16

Після того вечора з Дрейком ми почали досить непогано спілкуватися. І я навіть не помітила, як цей хлопець став важливою частиною мого життя. Делія ж постійно говорила про те, що я можу подобатися хлопцю, однак я дуже сумнівалася в цьому. Ні, після того, як дракон віддав мені свою силу, я була досить симпатичною і притягувала увагу протилежної статі. Але ж не можуть виникнути якісь почуття лише через зовнішню привабливість. Тому, я вирішила просто дружити з ним, а там вже побачимо. Та маю визнати, що він мені якоюсь мірою подобався. Мені були приємні наші обійми, або коли він мене просто торкався. Неймовірні та нові відчуття для мене.                                                                           

Однак я робила і певні успіхи у тренуваннях. Правда, з магією були ще проблеми, адже в мене виходило викликати силу лише через емоції злості. Тому, в мене з'явився ще один додатковий предмет, на якому декан іншого факультету вчив мене контролю над емоціями. Чому саме він? До роботи в Академії Магії він працював з метаморфами, що мають проблеми зі своїм даром. І якщо спочатку я віднеслася доволі скептичного до цього, та зараз з нетерпінням чекала занять. Таким чином я вже могла викликати злість лише для магії, і досить швидко її придушити, до того, як вона стане руйнувати все навколо. Звичайно, з часом доведеться обходитися без цього.                                                      

Алекс же мене хвалив. Я вже вміла не лише доволі успішно відбивати атаки, а й наносити їх. До професійних воїнів мені ще далеко, однак я піднялася на дві позиції в рейтингу. Тепер я не найгірша студентка факультету бойових метаморфів, а такий собі слабкий середнячок. Та найголовніше те, що мені й самій почало це подобатися. Я справді відчувала, що це моє. Значить, Алекс мав рацію, і воїн в мені просто спав до цього часу. Однак на тренуваннях з Адамом було все складніше. Він був досить суворим, але повністю перестав мене провокувати. Напевно, щось тоді його злякало. Та зараз він тренує мене доволі нормально. Можливо, Делія помилялася, і він не думає про те, що одного разу я буду сильніша та більш вправна за нього. Тим паче мені ще знадобиться багато часу.                         

От і зараз я була на тренуванні. Цього разу ми відпрацьовували якісь не надто складні удари. І кожного разу я опинялася на підлозі, адже ніяк не могла його хоч раз перемогти. Зараз я повністю віддалася своїм інстинктам воїна.                                                                                                                             

- Знову будеш казати, що я нікчемна? - фиркнула я.                                                                               

- Ти і так все сама знаєш. - посміхнувся Адам, подаючи мені руку.                                                              

Я прийняла її та встала на ноги. Між нами все ще була напруга, але ми могли хоча б нормально говорити між собою. Інколи я ловила на собі його задумливий погляд, однак так і не розуміла з чим це пов'язане.                                                                                                                                                      

- Насправді, ти молодець. - здивував мене Адам. - Робиш певні успіхи, проте не потрібно розслаблятися, адже це лише початок твого шляху.                                                                           

- Що я чую. Невже сам Адам Таусенд вирішив похвалити мене? - розсміялася я. - Я чула, що в іншому світі є такі штуки, що можуть фіксувати моменти, аби потім їх передивлятися. Так от, зараз мені б знадобилася одна така.                                                                                                                     

- Це називається відеокамера. - буркнув він. - І дуже смішно. Тим паче я можу похвалити, адже ти заслужила. Маю визнати, я не очікував такого від тебе. Мені завжди здавалося, що ти будеш просто жахливою ученицею.                                                                                                                                        

- Ні, ну от взяти й так все зіпсувати. - промовила я. - Не вмієш ти робити компліменти дівчатам.          

- Поки що, ніхто не скаржився. - нахабно посміхнувся хлопець.                                                                

От же ж ховрашок нещасний. Знає як виглядає та яке враження справляє на дівчат, і вміло цим користується. Навіть як би він ще більш грубим, то знайшлися б панянки, що пробачили все за цю зовнішність. Однак я не бачила чогось особливого. Можливо, просто зараз це в мені грає гордість. Але ж я завжди більше цінувала те, який хлопець в середині.                                                                           

- Ти такий самозакоханий. І це неймовірно дратує. Ти знаєш про це? - я нанесла йому удар.                  

Проте він легко його відбив так, що я опинилася знову на підлозі. Дивлячись на нього, я намагалася розгадати чи є там щось всередині?                                                                                                             

- Ти мене зовсім не знаєш. - сказав він.                                                                                                    

Скориставшись тим, що Адам відволікся, я збила його з ніг так, що він опинився на землі, а я ж зараз була на ньому. Ото якби хтось увійшов й побачив це, думаю по Академії пішли б не дуже хороші чутки. Однак я дивилася в ці очі, і не могла відвести погляд. Таке відчуття, ніби зараз між нами поступово зникає якийсь бар'єр. І ні, це не означає, що він різко почав мені подобається, чи я йому. Просто зараз якийсь такий момент...                                                                                                                             

Я хотіла йому щось сказати, та з вулиці прогриміло. І це була не стандартна гроза, до якої ми звикли. Воно звучало як вибух. І це було дивно, адже Академія Метаморфів в абсолютній безпеці. Звичайно, в нас немає якогось особливого захисту. Лише магічний бар'єр, що вмикався при необхідності, адже мало кому влізе в голову сунутися в місце, в якому стільки бойових метаморфів. До того ж в нас доволі зараз спокійно, лише інколи з'являються чорні маги чи щось схоже. Отже, невже це знову відбувається? І на Академію напали?