- Алекс, зачекай. - почув я голос мами.
Прекрасно просто, план втечі не вдався. Чому Каталіна так швидко провела їм ту екскурсію по Академії? Я ж сподівався, що встигну проскочити в таємну залу тренувань, і там бути до тих пір, поки вони не поїдуть додому.
А зараз почнуться нотації про те, що я вже дорослий чоловік, який має шикарну роботу. Тому вже потрібно би й одружитися. Що би таке придумати...
Але я все ж зупинився, адже мама тепер не відчепиться від мене. Вона швидко підійшла до мене та обійняла.
- Синку, ти нас уникаєш? - хитро посміхнулася вона.
- Ні, просто зайнятий трохи. - я намагався вигадати щось. - Мені і зараз час бігти. Можливо, Каталіна тобі ще не все показала?
- Так, наприклад таємну тренувальну залу. Наскільки я пам'ятаю, колишній декан передав її тобі. - бачачи мій здивований погляд, мама продовжила. - Я колись проходила там індивідуальні тренування. Тому зараз ти мені все там покажеш.
Я хотів їй щось сказати, та мама мене вже тягнула вперед. Що ж, доведеться таки піти туди. От тільки я боюся, що вона хоче щось мені сказати...