Я знав, що у Каталіни все вийде. Я завжди бачив в ній цей потенціал, тому і зробив все, аби вона таки вступила на факультет бойових метаморфів. На жаль довелося чекати цілих два роки, та тепер вона не лише почала ставати справжнім воїном, а й була ще драконом.
Мама з татом так нею пишаються, адже я постійно розповідаю їм про успіхи Каталіни. Тепер в них повернулася їх заповітна мрія, що діти прославлять рід Варгасів. От тільки якось було образливо, що вони не вірили у власну доньку. Але байдуже, тепер все буде чудово.
Лише хвилююся за рукопашний бій, який в неї проходитиме з Адамом. Занадто сильна неприязнь між цими двома. До того ж я досить добре знаю хлопця. Він може навмисно неправильно або погано щось пояснювати.
Та все ж побачимо, адже я особисто все контролюватиму...