Глава 9

В ту ніч мені так і не вдалося поспати, адже з голови не йшли слова Адама. Він, як і всі інші в цій Академії, вважає мене нікчемною. І його дивує те, що дракон обрав саме мене. І хоча я вважала так само, проте зараз мене це ображало. Я ж не менш гідна за інших. Тим паче якщо дракон так вирішив, то значить я вже й не така безнадійна. І я маю це довести йому. Але як поки що не уявляла. Десь в глибині душі хотілося просто не йти на тренування, та це означатиме, що я просто здалася. Але ні, я не ганьбитиму прізвище Варгас.                                                                                                                         

Тому на уроках я справді старалася показати, що я гідна чогось. Навіть мій одяг ніби намагався щось довести. Я вдягнула сукню, що гарно обтягувала все моє тіло, піджак та туфлі на підборах. Що ж, на тренуваннях ми завжди перевдягаємося, та на теоретичних заняттях з мене не зводили здивованого погляду. А Делія ж лише посміхалася, говорячи, що нарешті її подруга схожа на дівчину, а не на опудало в балахоні. Дякую велике їй за таке чудову підтримку. А от на тренуванні мені видали нову форму, адже та справді висіла на мені як мішок. Тепер це була футболка, що досить сильно обтягувала мої груди, занадто короткі шорти, спортивні обтягуючі штани та кофту. Скажімо так, зимовий та літній варіант. Але на тренуваннях я вже показувала хоч і кращі, проте все ще жахливі результати. Що ж, ніхто не обіцяв, що це буде легко.                                                                                 

Але з великим задоволенням я йшла на урок магії, адже сьогодні хотіла поспостерігати за тим, що можуть інші. Алекс обіцяв, що спочатку я подивлюся. Тому, швидко перевдягнувшись, я попрямувала до зали. Інші вже практикувалися. А почати я вирішила з Делії. І вона досить легко створювала невеликі торнадо, що оточували нас. Правда, мене трошки налякали її величезні кігті, що дуже загрозливо виглядали. От вам і особливість. Так може ворогу ще й нашкодити. Вона зовсім не напружувалася. Певно, не перший рік тренувань. А от Ліаму давалося це набагато складніше. Ще й роги виглядали досить недолуго та заважали йому. Та все ж з великим зусиллям, але йому вдалося підіймати каміння та подрібнювати його на менші шматочки. От Томас теж вражав. Хоча хотілося б посміятися з його шкіри, що набувала світло-блакитного кольору. Але як тільки я бачила, з якою легкістю він перетворює воду на бурульки, що виглядали досить гострими, то одразу весь сміх зникав. І на останок був Адам з його червоними зіницями, в яких палало полум'я. Він же зміг створити доволі вражаючу стіну вогню.                                                                                                                       

Але тепер настала моя черга. І звичайно, що всі спостерігали за мною. От тільки я не була впевнена, що в мене може все вийти. Піднісши руки над басейном, я направила всю енергію на воду, аби вона хоч трохи піднялася вверх. Проте як би я не старалася, в мене нічого не виходило. Навіть на третій чи четвертий раз. Все, чого я досягла, це лише неабияк розізлилася. Може дракон таки помилився в передачі, і магія просто не перейшла мені? Хоча таке ж не можливо. Якби були схожі випадки, Алекс би обов'язково розказав мені.                                                                                                            

- Вона не та, хто нам потрібен. - почула я голос Адам. - Можливо, варто пошукати когось іншого.         

І ці слова мене неабияк розізлили. Ні, я знала, що він не найкращої думки про мене, не дивлячись на ту розмову вночі. Але щоб настільки. Здається хлопець забув про те, що в мене теж неймовірний слух, адже я теж дракон. І навіть його шепіт здатна розібрати. Та це ж не стало новиною, проте мені чомусь було образливо. Алекс мав рацію, я з родини Варгас, а значить в мене є наша родинна гордість. І я відчувала, що зараз просто закипаю. В той же момент ніби повітря навколо мене наелектризувалося.  

- Каталіно, що ти робиш? Припини. - крикнув Алекс.                                                                                 

Але я просто не могла заспокоїтися. Емоції вирували в мені, і я не в змозі їх контролювати. Краєм ока я бачила, що вода в басейні почала перекочуватися хвилями. І я розуміла, що цього вже достатньо. Та все одно не могла нічого зробити. А інші ж здивовано дивилися не лише на воду, а й на мене. Значить проявилася моя особливість. Але в голові все ще стояли слова Адама - "Вона не та, хто нам потрібен".  

З диким ревом уся вода з басейну піднялася вгору великою хвилею. Невже там стільки вмістилося? На якийсь мить це все зависло у повітрі, а потім я просто відпустила всю злість. І вся вода різко опустилася донизу, розлившись по всьому приміщенню. І лише я залишилася сухою. Інші ж дивилися на мене шоковано.                                                                                                                                       

- Каталіно, твоє волосся. - прошепотіла Делія.                                                                                 

Коли ж я піднесла одне пасмо, воно було яскраво-блакитного кольору. Так от в чому моя особливість. А ще, здається, я тільки що змогла проявити свою магію. Значить, я і справді володію магією води. І це було важко прийняти. А ще я була морально виснажена. Невже тепер так буде кожен раз? Ні, по ідеї я маю навчитися викликати магію й так. А поки що буду користатися цим методом.                                    

- Ще в когось є сумніви, що у Каталіни немає дару водного дракона? - всі мовчали. - Тоді, думаю, нам варто припинити заняття, адже всім потрібно висушитися, а нам замінити басейн.                              

Але брат дивився на мене з якоюсь особливою гордістю. Ще б, він вірив в мене навіть тоді, коли я сама була розчарована. Правду він казав, що буде зі мною поряд до останнього. І я вдячна долі, що він є в мене...