Шкода, що ця вечірка проходила лише для нашого курсу. Насправді, я ж лише хотіла бачити тут тільки одного хлопця. Та він зовсім не звертає на мене уваги. А так би хоч поспілкувалася з новими цікавими особистями.
Але цього разу Томас прийшов. І зараз він сидів поряд з Каталіною, про щось говорячи, та мило посміхаючись. І це почало мене неабияк дратувати. Я знала, що вона дуже гарна дівчина, якщо колись візметься за свою зовнішність. Це й сталося, нехай навіть через дракона. Я була справді рада за неї, адже подруга про це й мріяла. І я хотіла, аби вона знайшла собі хлопця, та не Томаса ж.
Я була закохана в нього ще з першого курсу. Саме тоді й почалося наше суперництво, а він ж не звертав увагу ні на кого. Навіть зараз, на третьому курсі Академії Метаморфів, він зовсім не мав друзів. Та це мене не зупиняло.
Від образи сльози хотіли виступити на очах, та я їх стримала. Зараз я маю бути сильною, адже в мене є певна репутація тут. Тому, я повернулася до Олівера, слухаючи його чергову розповідь. Милий хлопець, якому подобалася одна другокурсниця з іншого факультету. Але він був занадто активний в плані розмов.
І я би так далі і сумувала в цей вечір, якби дуже знайомий голос не промовив за моєю спиною:
- Доброго вечора, Деліє. Чи не проти ти потанцювати зі мною?