Глава 7

До своєї кімнати я повернулася в досить дивному стані. Досі я не могла отямитися від того, що сталося на тренуванні. Нехай я була абсолютно жахлива під час самого уроку, проте в кінці мені вдалося спіймати меч. І це я зробила лише на інстинктах. Що ж, можливо я і справді не така безнадійна, як всі кажуть. Але поки що в це мало віриться. Ну, думаю, все ж спробувати варто. Тому я, скоріш за все, завтра прийду на тренування до Алекса. А зараз в мене боліло все, тому я просто хотіла відпочити. Полежати собі в ліжечку, поспати чи просто почитати якусь цікаву книжечку. А зранку вже з новими силами на навчання. Та де там.                                                                                                            

За годину до мене в кімнату увірвалася Делія, говорячи щось про якусь вечірку, на яку я просто була зобов'язана піти. В той же момент вона відчинила мою шафу, шукаючи підходящу сукню. І я спробувала сперечатися, та хто там мене слухав. Доведеться піти, адже там збирається весь курс. Навіть Томас прийде, на радість подрузі. Вона ще довго захоплювалася моїми вбраннями. Шкода, що вона набагато вища за мене, та й розмір в неї трошки більший, це вже тепер, тому і позичити нічого я не зможу їй. Але вона вдягла гарні білі шорти та чорний топ, який відкривав її живіт. Образ же довершували босоніжка на височенних підборах. Просто жах, я б на таких не змогла ходити. Вона ж була досить сильно нафарбована, а волосся зібране в високий хвіст.                                                      

Пообіцявши їй, що за годину я буду готова та оберу сама сукню, подруга швиденько зникла, аби не затримувати мене. Я ж попленталася в душ, адже хотілося виглядати красиво. Особливо тепер, коли я маю таку зовнішність. Тому, я дістала блакитне плаття до колін, що мало трохи пишну спідницю та відкривало плечі. Але от підбори щось не хотілося, адже ми можемо бути й в лісі. Тому, зупинила свій вибір на простеньких чорних балетках. Волосся ж я розпустила, проте перекинула на один бік. Ще трохи макіяжу і все, я була готова. Виглядала звичайно не так неймовірно, як Делія, проте мені подобалося. Просто, але зі смаком. Залишившись задоволеною, я попрямувала за подругою в її кімнату.                                                                                                                                                           

І як добре, що я не взула підбори, адже ми й справді були в лісі позаду Академії. Тут був весь наш курс, і всі відпочивали. Море алкоголю, закусок, якась дивна музика, що лунала з незрозумілої штуки. Напевно знову це привезли із Землі. Картер сказав, що воно називається "колонкою". Цікаво, що означає ця назва. У людей воно працює від якоїсь "електрики", але в нас ось це цілком замінює енергія. Що ж, через кілька пісень я зрозуміла, що мені це навіть подобається. Треба буде розпитати в Картера про ці земні технології.                                                                                                            

Здавалося, всі досить швидко звикли до моїх перетворень. Правда спілкуватися зі мною почали більш активно. Та я не думаю, що це через мою зовнішність. Скоріше через те, що я раніше не ходила на такі вечірки, та й не говорила ні з ким. Але з цими змінами я отримала трохи впевненості в собі. І от на третьому курсі я зрозуміла, що в мене доволі цікаві й веселі одногрупники. Добре, що хоч це виявилося зараз.                                                                                                                                                                  

Я ж якраз сиділа на поваленому дереві та пила пунш, коли до мене підійшов Томас, присівши поряд. Він був, як і завжди, вдягнений у все чорне. І він, на відміну від більшості тут присутніх, був тверезим. Що ж, тут я не здивована.                                                                                                                       

- Вперше бачу тебе на таких вечірках. - сказав хлопець.                                                                           

- Можна подумати, що ти тут частий гість. - парирувала я.                                                                

- Але ж звідки тобі це знати? - та Томас не був здивований. - Дай вгадаю, тобі Делія розповідає, чи не так? Звичайно, ви ж найкращі подруги. А дівчатка звикли ділитися таким. - він відпив свого пуншу. - От цікаво, якщо я спитаю тебе про те, як вона ставиться до мене, ти скажеш правду?                           

- Сумніваюся. - посміхнулася я. - Так значить, Делія тобі подобається?                                                      

- Не знаю. - він навіть не збирався щось приховувати. - Не скажу, що задумувався про це. Та все ж вона викликає в мені певні емоції. Думаю, це і так всі помітили. От тільки вона не звертає на мене увагу.                                                                                                                                                                  

Це була важко зробити, тому що хлопець виглядав дуже гарно. Коротке чорне волосся та пронизливі чорні очі йшли в комплекті з дуже високим зростом та гарним тілом. Все-таки, він же воїн. Тому друге й не дивно. Але щось в нього приваблювало кожну дівчину. Якесь внутрішнє світло.                           

- Що ж, Томасе. Я тут мало що тобі підкажу. Та якщо ти прямо зараз підійдеш до Делії та запросиш на танець, шанс, що вона відмовиться дуже малий. - з посмішкою сказала я.                                            

- Тоді, я послухаю твою пораду.                                                                                                            

І він просто пішов, залишивши мене саму. Навіть звідси я бачила щасливу посмішку своєї подруги, яка намагалася себе стримувати. Та я ж занадто добре її знаю, тому й не здивувалася коли вона врешті погодилася потанцювати з хлопцем. Звичайно повільної музики не було, бо вісімнадцять хлопців та дві дівчини якось не ділиться. Та все ж мені тут швиденько набридло, адже я майже ні з ким не спілкувалася. Делія ж була зараз занадто зайнята Томасом, тому я по-тихому і попрямувала у свою кімнату. Я і так сьогодні затрималася, адже просто не дуже люблю такі заходи. Та вечірки треба вводити поступово. Сьогодні кілька годин, наступний раз більше, а потім можна лишитися і до самого фіналу. А зараз мені хотілося лише одного — добряче виспатися...