Глава 3

Мені здавалося, що я померла. Той дракон вирішив, що я не гідна його сили, і просто прибив там по-тихому. А Алекс або був його співучасником, або просто не встиг мене врятувати. Я так розумію, ця істота сказала моєму брату, що хоче передати силу, і тому я маю прийти до неї. Ось так я й опинилася на тому озері. Він і справді хотів як краще для мене. А тепер я померла. Принаймні, мені так здається, адже я була в непроглядній темряві.                                                                                                            

Та ось я почала відчувати своє тіло, і могла навіть порухати ногою. Згодом все тіло вже піддавалося контролю, і я відкрила очі. Що ж, я у своїй кімнаті, що вже не так погано. Взагалі в кімнатах жили по троє, але для дівчат тут були певні привілеї, тому сусідки в мене не було. Поряд же сидів стурбований Алекс. І як тільки я змогла сісти, з його допомогою, то потягнулася та вдарила чоловіка по спині. Треба ж виконувати свої обіцянки.                                                                                                                           

- Ауч. - сказав він. - Ти тепер контролюй трохи свою силу.                                                                       

- Тепер? - не зрозуміла я.                                                                                                                            

Поступово до мене почали повертатися усі спогади. Я зустрілася з драконом.                                     

- Що ти пам'ятаєш? - спитав він.                                                                                                            

- Я пам'ятаю, як тонула. А потім зустріла водного дракона. Вона сказала мені, що є останньою зі свого виду і втомилася боротися. Тому і передає мені сутність. - я потерла перенісся. - А ще, що я зможу перетворюватися на дракона та контролювати стихію води.                                                                     

- Не тільки це. Тепер ти сильніша, швидша, в тебе в рази покращилась реакція, органи відчуттів та змінилась трохи зовнішність. Ти ж відчуваєш, що світ ніби став інакшим? - розчарувати його чи що? - Ну, можливо на це знадобиться час. Річ у тому, що це все правда. Ми довгий час вважали, що дракони давно вимерли. Поки не стався перший випадок зі студентом нашої Академії. Згодом виявилося, що таких ще четверо. Ми вчимо їх контролювати свої здібності та використовувати їх на благо. І тепер ти одна з них.                                                                                                                                                     

- Просто чудово. Чекай, - я не одразу зрозуміла. - А скільки ж видів драконів?                                       

- Всього існувало шість — вогняний, повітряний, льодяний, земляний, водний та найрідкісніший чорний. І зараз у нас, разом з тобою, п'ять видів. Проте чорні давно вимерли, хоч і були найсмертоноснішими. - посміхнувся Алекс. - Я мав тебе привести до неї, адже це твоя доля. Правда ми ще не знаємо, як проявиться особливість при використанні сил.                                                      

- В мене виросте третя рука? - не дуже б це виглядало.                                                                           

- Не знаю, може просто змінитися колір очей чи ще щось таке. - потиснув плечима брат.                       

Так, в мене зараз просто вибухне голова від потоку усієї цієї інформації. Я звичайна невдаха, яка ледве на наступний курс то переходить. Ну який з мене дракон? Смішно, просто не можу. Але тільки зараз до мене дійшло ще дещо.                                                                                                            

- Стоп, які зміни в зовнішності?                                                                                                            

- Це може тебе шокувати, але...                                                                                                            

Не дослухавши його, я швидко підійшла до дзеркала та мало не втратила дар мови. На мене звідти дивилася справжня красуня. Коричневе волосся тепер спадало м'якими хвилями, карі очі ніби світилися якоюсь магією зсередини, довгі стрункі ноги, худорляве тіло з усіма привабливими вигинами, а ще риси обличчя стали м'якішими. Невже це справді я? Так і є, адже коли я доторкнулася рукою до обличчя, відображення зробило те саме. Виявляється, в мене ще і ямочки на щоках є. Е ні, не можна так змінитися за такий короткий час.                                                                                                            

- Сутність дракона змінює не лише твої сили, а й вигляд. Він відображає твоє найпотаємніше бажання. Але повернути назад ти вже нічого не зможеш. До речі, - брат вже збирався виходити з кімнати. - В тебе будуть заняття з іншими такими ж, як ти. А ще індивідуальні заняття бойових мистецтв зі мною. І так, мало не забув, мама з татом теж про це знали й дуже добре підготувалися. Весь твій одяг я викинув, а у шафі висить новий. Має підійти.                                                                                              

І він дуже вчасно вийшов, адже я збиралася запустити в нього щось важке. Я ж відчинила шафу і побачила, що мама і справді дуже сильно постаралася. Раніше такий одяг був би мені малим. Та й навряд чи я вдягнула б таке. Але тепер...                                                                                              

Тому, обравши чорні обтягуючі штани та довгу туніку з рукавами, я взула кросівки та розпустила волосся. На щастя хоч макіяж мене в дитинстві навчили робити, адже мама вважала, що я так я буду більш симпатичною. Та тепер я навіть можу назвати себе красивою. Глянувши на годинник, за допомогою якого можна робити дзвінок із зображенням, я подумала, чи може набрати їх. Але не зараз. Здається я і так проспала вже перший урок. А він же у нас теоретичний. Взявши сумку, я швиденько вислизнула за двері.