Суворий вітер завивав над галявиною наповненою сонячним сяйвом. Незвичайна тиша огортала її і єдине що її порушувало це тихий дзюркіт води що текла по струмку недалеко від галявини. Під деревом зашурхотіло листя з під якого вислизнула маленька худа миша, вона хотіла попити з струмка але не встига бо з-за куща вислизнула сіра постать і впялася зубами в неї.
//-Це небагато, але краще ніж вчора//-промовив другий вовк виходячи з-за того самого куща.
//-Так, але одною мишею зграю не прогодуєш. Скільки ще нас має померти перш ніж ліс знову буде кишіти здобичю?//-Вовк сумно похитував хвостом.
//-Це відомо лише нашим предкам. Пішли можливо ще щось знайдемо біля старого моста.
Після чого вони покинули галявину яка знову наповнилась мертвою тишею.