3 розділ Перша магія
Після заняття фізичної культури ми навіть не виходили з залу адже пара буде проводитись там саме тільки, як я дізналася в Рудого, вчитель буде інший.
-Я трохи хвилююсь, я ж не знаю нічого по магії, тільтки сьогодні перший день в академії.-поділилась своїми хвилюваннями з новоспечений другом.
-А чого тут хвилюватися? Якщо в тебе є фантазія, а я впевнений що вона в тебе є, ти зможеш створити все що буде тобі по силі. - пояснив він мені, Рудий взагалі був дуже цікавим співрозмовником і встиг мені розповісти пару речей про академію.
-Я не впевнена що в мене вийде, але не спробуєш не взнаєш- процитувала давню приказку. Потім помітила татуювання на руці біля зап'ястку. Дзеркальні завитушки з серединою у формі видовженого ромба мені здавалось що це частина якогось кинжалу.- що це? - запитала я його.
-Це? Знак сили. - не мій запитальний погляд він відповів - Коли ти вперше застосовуєш силу у тебе з'явиться така штука, це означає що ти і чим яскравіше вона буде тим більше сила. Дивись в тебе теж така є.
І справді на руці ближче зап' ястку була дзеркальна завитушка зхожа на маленькую язички вогню. Хм...цікаво як я її не помітила.
Напевне два дні ходила з нею. Добре що вона непомітна мені не буде заважати.
Ось продзвенів дзвінок і ми знову построїлись, до спорт залу увійшов вчитель. Це був молодик 25 років з чорним волоссям і світлими карими очима, оглянув всіх і тут його погляд спинився на мені брови цього чоловіка стали повільно підійматись вверх і він нареще видав:
-Не зрозумів. Що тут робить дівчисько?-і уже до мене- Ти помилилась заняттям тут ведення бою вогню а тобі потрібно щось інше- пояснював він наче маленькій дитині-Зрозуміло?
Я лише кивнула. Не знаю Навіщо.
-Ну тоді йди звідси-знову сказав він а тоді нахилився -ти мені вже трохи набридла, ти не в моєму смаку.
Я зморщила свій носик.
-Ти теж мені не подобаєшся, але я ж не прошу тебе вийти-все це я сказала ні разу не засміявшись.
-Ти напевне не зрозуміла. Тут навчаються тільки хлопці- терпляче пояснював він мені.
-Уже не тільки-Коротко сказала я.
-В сенсі?
-Вітаю, вас не попередили що я буду навчатись разом з ними.
-Еее...... - це він збирався зі словами-Добре. Так мене звуть Борислав я викладаю ведення бою, робились на пари і працюєм.
Коли я вже хотіла стати в пару з Рудим мене покликали.
-Дівчисько сьогодні працюєш з Талером- сказав чортяка Борислав.
Я пожала плечима. Мені всеодно
Я встала напроти нього того хлопця який мене чудом назвав і взагалі не мала уявлення що робити ніколи не користувалася силою.
-Ну нападай. - крикнув він.
-Я не знаю як.- розгублено сказала я.
І тут в мене полетів вогняний згусток, так страшно мені ще ніколи не було я на інстиктивнрму рівні виставила щит. Його згусток потрапив на щит, а я щоб не залишитися в боргу кинула в нього своїм, це був перший раз коли я спробувала застосувати свою силу, незабутні відчуття. Мій вогняний м'ячик потрапив йому десь в район живота Він щит виставив але його добряче відкинуло назад. Тепер я можу придумати щось дуже цікаве для цього Талера. Я уявила що в нього летить порядку десяти стріл. І о чудо я влучила в нього, правда просто підпалила одежку але це ж нічого. Я рахувала це своєю маленькою перемогою. Але він розізлившись пустив в мене двадцтку таких стріл і вони летіли в дивному порядку, спочатку п"ять а протім десять і ще п"ять. від перших п"яти я ухилилась, вся виучка що я здобула в цирку спрацювала, від десяти виставила щит а отані п"ять пролетіли мимо наче й не збирались в мене влучати. Коли вся ця фігня закінчилась я ловила на собі здивовані погляди. Ну все на сьгодні демонстрацію мене закінчено. я відійшла в шеренгу під пильним поглядом чортяки. --Продовжимо--сплеснув в лодоні він і почав по одному викликати і битись з моїми новоспеченими одногрупниками. --Слухай ти розумієш що ти зробила?--до мене всівся Рудий. --Я думала що билась з одногрупнком але після твоїх слів я почала думати що побила чорта якогось.--спокійно відповіла я. --Ти розумієш що побила головного хвалька і бойовика академії-- на мій нерозуміючий погляд він сказав--Він буде мстити. Я серйозно.--доав він наткнувшись на мій саркастичний погляд. --Тоді мені потрібно забратись з його очей поки не настигла праведна помста--сказала я ледь не давлячись зі сміху.--Ти серйозно думаєш що він мені щось зробить?-- десь якраз в той момент продзвенів дзвоник і я поспішила втекти з цьго проклятого місця. До кімнати я йшла з Рудим.
Відредаговано: 21.03.2020