12 розділ Нове місце

-- Ще раз добрий день.- привіталась я з домовправителем та його секретаркою. Мені стало смішно з їхньої реакції на мою появу. Вони наче зжались.-- О не бійтесь мені потрібно з вами лише поговорити про те, як ви мене повернете додому.

--Мда... розмова буде довга-- Відповів мені пан Андреа.-- Прошу проходьте в кабінет.

--Я вас уважно слухаю-- сказала я всідаючись у крісло.

--Розумієте вашу кандидатуру було вибрано з тисячі.  Ви повинні розуміти що це велика честь для вас.  Інша на вашому місті падала б без свідомості від щастя.- Він намагався мене переконати в тому що я і так знала.

-- Пане я розумію що ви хочете до мене донести те що перебування тут честь але я не маю бажання перебувати в курятнику де зібрали кучу дівчат які будуть битися за серце одного чоловіка.  Це тупо.  Невже ваш принц сам не хоче вибрати собі наречену, таку,  яку він захоче а не влаштовувати випробування для дамочок з бажанням захопити корону. Вам ніколи не зрозуміти мого мислення тому, що я маю бажання вийти заміж через кохання а не через владу.  Я знаю що мені не стати гарною королевою, і що я не виграю цей вибір але я не хочу брати участь у цих тупих випробуваннях я хочу поїхати звідси.

-- Леді я дуже вибачаюсь, я вислухав вашу думку але проблема в тому що я не можу з повернути додому вас вибрали і ви знаходитись тут, і до кінця відбору або до того часу коли ви програєте ви будете знаходитись тут, я немаю такого права випустити вас.  Хоча мені подобається ваші мислення я розділяю ваші думки. 

-- Це значить що в мене звідси не випустять --  Він лише хмуро покача головою знак згоди. --  Яка я везуча.  Ну що ж я нічого не зроблю і ви також тому вам доведеться терпіти мене тут деякий час, але є ще одна проблема я не маю речей, ви напоїли мене якоюсь фігньою я опинилась тут в цьому-- я показала на свій одяг. 

--О, думаю що тут я вам допоможу- він аж просвітлішав після моїх слів-- ваші речі будуть тут щерез пів години.

Коли повернулась до себе в кімнату в ній перебувала Лілі вона розкладала якісь речі.

-Це що? -запитала я вказуючи на одяг розкладений на ліжку.

-Це ваш одяг, оскільки ви прибули сюди без одягу, мені надали розпорядження надати його вам. У нас тут дещо було, вам повино підійти.

-Мені це повино підійти?-з іронією розглядала зпропоновані мені сукні.- Напевно потрібно внести деяку ясність-з доброю усмішкою сказала я-я не люблю спідниці, вони жахливо незручні. 

-Ну тоді мені нічого вам запропонувати, тут прийнято носити плаття і спідниці.- вона ніяково розвела руками. 

-Це нічого соко по ідеї повині прилетіти мої речі, а те що тут неприйнято так ходити.... то вони потерплять. Доречі, Лілі ти знаєш чому звідси неможливо телепортуватись?- мене це питання цікавило в першу чергу, бо портанутись спробувала ще коли прокинулась.

-Так, це через купол. Накриття захисту, яке не дозволяє телепортуватись сюди і звідси. 

  Мда... з цьго місця так просто не втечеш.

-Лілі ти знаєш що сьогодні буде робитись, ви ж маєте якісь випробування влаштовувати. 

-Сьогодні буде просто вечеря знайомство з учасницями.- спокійно відповіла вона все ще стоячи.

-Лілі присядь.- вона виконала прохання а я продовжила- а де ваш принц? 

-Його зараз немає тут він прибуде після завтра на бал, а до того ви не повинні бачити його.

-А як він виглядає? Яка зовнішність? Мені цікаво за кого будуть битись дівчата. 

-Ем... його особистість засекречена і ви не повинні знати як він виглядає.

-Да?- моя брова підвелась вверх.- тобто ви мені пропонуєте щоб я змагалась за серце того кого я навіть не знаю. 

-Це не я пропоную-вона якось здригнула- якщо чесно я взагалі проти всього цього, понапихали сюди леді без манер і вони нами командують.- видно було що вона всю сміливість зібрала щоб висказатись. А потім зжалась очікуючи погроз.

-Молодець  так держати. Я також проти цього всього. Та хто ж мене питає! Приперли сюди і ще щось від мене хочуть. Це трохи образливо. 

 І в цей момент на моє ліжко біля мене звалилась моя фіолетова валізаде по ідеї знаходяться мої речі. Враховуючи що мій гардероб не такий вже й обширний думаю що він весь зараз тут. 

-Лілі ти моя помічниця але я не маю ніякого бажання щоб ти робила мою роботу- спинила дівчину яка уже підірвалясь до моїх речей.- Я сама. А ти можеш зайнятись своїми справами. 

-Ам... добре але попереджаю вечеря о восьмій, ви можете прогулюватись всюди у цьому замку але в королівське крило вас не пустять. Якщо буде потрібна допомого смикніть за мотузку і я прийду- вона вказала на жгут який висів біла ліжка. 

-Добре.

  Вона пішла а я стала розбирати свої речі, до вечері залишилось три години тому є можливість зайнятьсь чилмось корисним.

Талер

 Все проходило просто чудово я ніколи не проводив так весело час. Христина вона просто неймовірна я часто просто порівнював їі з іншими дівчатами і вона була завсім не така як всі інші. Її абсолютно не цікавило вбрання вона не турбувалась про те що про неї подумають. Вона не вписувалвсь ні в які рамки. Разом з нею я не відчував себе принцом магічного світу а був просто пацаном.  Але мені довелось пригадати що я не проста людина а принц і мені  довелось відправитись до дому де мав проходити відбір. Ця дурнувата традиція підтримувалась уже віками хоча я розумів що на такому відбору знайти своє істине кохання неможливо, хоча тато знайшов і дідусь. 

   Зараз я переглядав анкети учасниць, всі як на підбір красиві фотографії і сильна сила але майже вісі якісь не цікаві. Але коли поглянув на наступну то від здивування звалився з крісла. Тато відразу підірвався. Але це була анкета Христини, як вона сюди потрапила, фігня якась.  Але в душі я чомусь зрадів, це дуже дивно.