9 розділ Подарунки

9 розділ Подарунки

Коли випав перший сніг я ледь не впала в паніку. Йома-йо скоро Миколая а я все ще не маю подарунків. Ні, я приблизно уявляла що і кому подарую але всеодно. До Ігора я пристала з запитанням де взяти професійний метальний кинжал, він порадив мені одного свого знайомого який виготовляє зброю на замовлення. Але плату бере своєрідну. Ні іменні ні телефону він мені не дав просто сказав адрес і велів представитись від його іменні. Я підійшла до дверей будинку і постукала.

--Хто така і чого треба?-- не особливо дружелюбно спитали мене.

--Христина Аметист прийшла від Ігора Левріє. --почулось бурмотіння і двері відкрились. 

--Тебе чекають-- незадоволено сказали мені, хм.. Ігор їх попередив?

Я увійшла до кімнати з двома диванами і каміном. На одному з них сидів мій давній знайомець.

--Олешку!-- кинулась обнімати одного з учнів батька Ігора. Він його найкращий друг.

--Христя, радий бачити. Мені Ігор все розповів.

--Ти як?

--Та взагалі добре хоча я навіть подумати не міг що те дівчисько яке перемагало мене в боях стане магічкою.

--Я сама навіть була не в курсі. Але давай до діла бо я трохи спішу. 

-Ой ти вже можеш нікуди не спішити мені щоб зробити замовлення потрібен час. 

--Ех, та добре.-- махнула я рукою.

--Ну розповідай що тобі потрібно--він знову присів на диван.

--Дивись, я хочу професійний кинжал для метання і ближнього бою бажано з іменною гравюрою.

--Ну це можна організувати, я ж сподіваюсь ти не цьому Ардженту зібралась його дарувати?-- хитро глянув на мене він.

--Ні не йому-- відповіла я?.

--Ну добре, і що до оплати. Ми не беремо грошима- це зараз не цінується. Мені потрібні твої здібності. Що ти можеш?

 Ну і я йому відповіла про свої здібності і про те як я їх розкрила.

--Ого, в мене уже навіть мову віднімає. Але вже є те про що я хочу тебе попросити. Мені потрібно накласти прокляття на одну дуже самовпевнену особу, і бажано як най більше.

--О, це я організую--я потерла свої ручки.

Далі ми розроблали дизайн і саму гравюру для дизайну. Сподіваюсь мені нічого за це не буде тому що гравюра " рудий" на двох сторонах кинжалу завжди викликатиме усмішку. І коли кинжал уже був на виробництві,  Олешко запросив гостя і мою потенційну " жертву" . Прийшов блондин з синіми очима і зверхнім поглядом, у якому прямо таки читалось " я король а ви мої слуги", неприємне відчуття.

--Привіт Марку, сідай-- проказав Олешко.

--Ну і що знову, чим ти знову незадоволений, чи просто вирішив покрасуватись своєю дівчиною. Курочко ти йому на один день, а потім він знайде собі іншу.-- звернувся він до мене.

--Я вже так бачу що тут навіть друга дитинства не поважають, ех.. тобі вже певне пам'ять зраджує-- я його згадала по звертанню до мене, він разом зі мною Ігорем і Олешком навчався у головного мафіозі.

--Що?-- незрозумів він.

--Тринадцять-- я глянула на Олешку-- стільки разів ти страждав від мене.-- на його лиці стало відображатись розуміння.

--Христина?--його брови піднялись.

--Ти навіть не змінився, така ж зараза.

--Ти забагато собі дозволяєш--він став підійматись я не знаю що було б далі але вмішався друг.

--Марк вона наша гостя--і діждавшись від мене кивка --ти можеш іти.

Він втік.

--Ти як?-- спитав він.

--Та нормально, ти краще посліхай що я на нього начіпила....

Так за розмовою й прийшов вечір мені віддали кинжал і покинула я Олешка з щаслива і з подарунком.

 На наступний день я прикупила парні футболки для Олесі і Іллі на Миколайчика. Для Марка я зробила шкіряний браслет з фразою" ніщо не вічне". Для інших якісь дрібнички і чомусь мені захотілось зробити подарунок Талеру хоча я його навіть трохи недолюблюю. Я йому приготувала  підвіску, доволі масивну з дерева і епоксидної смоли. Це було кільце на шкіряному шнурочку, з одной сторони чорне дерево а з іншої біла димка в смолі. Була така легенда у Львові що колись панянка полюбила простолюдина, їхній шлюб був не можливий бо якщо б вони одружились то чоловіка вбили б. І вони пішли до відьми і розповіли свою проблему вона дала їм чарівні перстні, один білий а інший чорний. Веліла їм тікати і носити ці перстні на шнурку але ніколи не надягати. Саказала що коли перстні стануть наполовину білими і наполовину чорними тоді вони доведуть богам що їхня любов справжня і вони одружаться. Проносили вони ці перстні тринадцять днів доки вони не стали наполовину білі і чорні, тоді сомі боги дали добро на шлюб і ніхто не міг їм заперечити. Ця щаслива пара прожила довгі роки у шлюбі і народили багато дітей. Зараз це кілечко символізує не тільки любов а й вічність, це була моя перша робота з епоксидної смоли і напевне найкраща.